«На закуску» — фестиваль самогону і сала!

Хто-хто там ще упродовж усього тернопільського гастрономічно-фестивального літа не наївся? Кому-кому, кажете, не  вистачило рекордної ковбаси, шпундри, рибної юшки, борщу чи  «вишиванки»?..  хто не наївся, той… принаймні  закусить!  Цьогорічний  «дебютант»  —  гастрономічно-націоналістичний фестиваль «СС (Сала і самогону)»  — стане своєрідним «два в одному»-першим у своєму роді і останнім food-фестивалем цього року в Тернополі.  Отож, усі свідомі салоїди (їх організатори обіцяють здивувати щонайменше десятьма різновидами страв із сала) збиратимуться 29-30 вересня на Театральному майдані Тернополя.Звісно ж, їстимуть і питимуть гості фесту не просто так, а під музичний супровід. Серед запрошених гуртів –  кілька учасників «Х-фактору», зокрема, гурти  «Біла вежа» та «Барахта», а головним «перцем»  стане зірковий гість фестивалю  — відомий  актор та музикант Антін Мухарський, він же  — «лагідний українізатор» Орест Лютий. Схоже, «градус» фестивалю буде й справді міцним…


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...