Роз'яснення Міністра юстиції

Павле Дмитровичу, зараз ми з чоловіком у процесі розлучення. Цікавить питання аліментів. Скажіть, чи треба для цього звертатися до суду, чи можна якось визначитися без цього, і на які суми я можу розраховувати?

Вікторія Степанюк

Що треба зробити для виплати аліментів?

Один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину в розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані й тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

Чи потрібно підписувати якісь папери?

Обов’язку підписання таких паперів немає. Однак батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплати. 

Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. 

У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У яких випадках слід звертатися до суду?

У разі неможливості досягнення між батьками угоди про добровільне відрахування, кошти на утримання дитини можуть бути присуджені за рішенням суду.

Яким може бути розмір аліментів?

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Якщо стягуються аліменти на 2 і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі:

-         на 1 дитину – однієї чверті,

-         на 2 дітей – однієї третини,

-         на 3 і більше дітей – половини заробітку платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У такому випадку розмір аліментів підлягає індексації. Індексація проводиться згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У 2017 році прожитковий мінімум на дітей становить:

віком до 6 років:

  • з 1 січня 2017 року - 1355 гривень,
  • з 1 травня - 1426 гривень,
  • з 1 грудня - 1492 гривні;

віком від 6 до 18 років:

  • з 1 січня 2017 року - 1689 гривень,
  • з 1 травня - 1777 гривень,
  • з 1 грудня - 1860 гривень.

Чи є можливість змінити розмір аліментів?

Розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за домовленістю між батьками або за рішенням судуза позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

За яких умов можливе дострокове припинення виплати аліментів?

За угодою між батьками обов’язок зі сплати аліментів може бути достроково припинений шляхом укладення з дозволу органу опіки та піклування договору про припинення права на аліменти на дитину в зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Додаткову консультацію з цих питань Ви можете отримати у Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, тел. 52-22-92, 52-23-42


Повернутися
20.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...