Анекдоти

Чоловік заходить до психіатра:

— Я з приводу дружини. У неї нав’язлива ідея, що хтось намагається вкрасти її сукні.

— Ви в цьому впевнені?

— Абсолютно. Вона найняла спеціального чоловiка, щоб вiн охороняв їх. Я виявив його вчора у шафі.

 

* * *

 

Дiвчика каже своєму хлопцеві:

— Я вирішила почати війну з жиром!

Хлопець, розглядаючи її боки:

— Я дивлюся, ти його вже чимало в полон набрала.

 

* * *

 

— Вовочко, ти ж обіцяв, що повернешся додому рівно о сьомій!

— Так, тату.

— А я обіцяв тебе покарати, якщо ти не прийдеш вчасно!

— Оскiльки я не виконав своєї обіцянки, свою ти теж можеш не виконувати.

 

* * *

 

— Сьогодні на кухні поставив нову раковину.

— А стара чим не догодила?

— Занадто маленька! Щоб води в чайник набрати, доводилося спочатку весь посуд перемити.

 

* * *

 

— Господи, пошли мені хорошого чоловіка, хорошу роботу, грошей.

Відповідь iз небес:

— Ти хоч iз дому вийди.

***

Щоб щороку не здавати гроші на лінолеум, батьківський комітет вирішив заасфальтувати клас.

**

Чоловік каже дружині біля входу в театр:

— Даремно ти наполягла, щоб я надів новий костюм, а не старий.

— Чому? Новий костюм тобі так до лиця.

— Так, але квитки залишилися у старому.

 

* * *

 

Дочка запитує в матері:

— Якого чоловіка ти порадила б мені вибрати?

— Залиш ти чоловіків їхнім дружинам. Знайди собі самiтнього хлопця.

 

* * *

 

Лікар — пацієнтові:

— Курите?

— Так!

— П’єте?

— Так!

— Ну i що ж ви хочете після цього?

— Бабу!

 

* * *

 

Двое приятелів.

— Що це ти вирізуєш iз газет?

— Статтю про чоловіка, який убив дружину, бо вона нишпорила по його кишенях.

— Навіщо вона тобі?

— Покладу в свою кишеню.

 


Повернутися
14.09.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...