Село для… детоксу

Що робити, якщо в селі, де ще в ХІХ столітті проживало близько 300 осіб, нині лишилося їх тільки 16, і то — усі пенсіонери? Якщо в селі немає ні школи, ні магазину, зате є прекрасна природа і розкручений бренд Швейцарських Альп?

 Оригінальний вихід із ситуації знайшла влада Швейцарії, вирішивши перетворити найменше в державі село Коріппо, що в кантоні Тичино, на один великий готель.

 Були виділені кошти для того, щоб відреставрувати закинуті будинки і зробити на території села так званий «розкинутий готель».

 Для цього усі покинуті будинки мають відремонтувати, обладнати санвузлами, прокласти водогін і каналізацію. А реєстрація туристів відбуватиметься в місцевому барі. На все це піде не менше року, однак після цього швейцарці сподіваються, що Коріппо отримає нове життя.

 Директор з туризму кантону Тичино Еліа Фраполлі сподівається, що оновлений готель стане родзинкою краю і чудовим місцем, куди можна втекти від інформаційного перенавантаження ХХІ століття. «Це буде ідеальне місце для того, що ми називаємо цифровою детоксикацією», — запевнив він.

 Варто додати, що в Україні так само є багато фантастичних мальовничих місць, далеких від благ цивілізації. Так само, як і покинутих вимираючих сіл. Нам би ще ідей таких, як у Швейцарії, і реклами відповідної.


Повернутися
14.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.