Готуйте сани влітку, а сад «годуйте» восени…

 У вересні більшість пагонів в плодовому саду зупиняють ріст, і на кінці приросту з'являється кінцева брунька. Якщо в цей момент провести підживлення та періодично поливати дерева, то наступного року отримаєте хороший урожай. Але лише ретельний догляд допоможе підготувати дерева до зими. Довговічність плодових дерев, їх регулярне і щедре плодоношення у значній мірі залежать від догляду за стовбуром, скелетними розгалуженнями і врожаєм. Особливу увагу в цей період слід звернути на стан і захист стовбура і скелетних гілок.

Стовбур або штамб - магістраль обміну поживними речовинами між кореневою системою і кроною дерева. Навіть незначне пошкодження штамба погіршує цей обмін, а сильне пошкодження може призвести до загибелі всього дерева.

Початок осені - час дозрівання плодів в саду, однак якщо врожай видався великим, то це може пошкодити дерева. Щоб допомогти гілкам утримати чималу додаткову вага дозріваючих плодів, необхідно поставити підпори - міцні Y-подібні кілки, які ще називають чатали. Першим ділом виставте підпори під найбільш навантажені гілки дерев літніх сортів, а, по мірі збирання врожаю, переносьте їх - спочатку на осінні, а потім на зимові сорти. Не забувайте перевіряти - чи надійно стоять підпори під гілками і, якщо необхідно, поправляйте їх положення або ставте додаткові. Підпірки можна зробити своїми руками. Візьміть дерев'яну жердину висотою від 2 м, загострену біля основи. У верхній частині зробіть виріз у вигляді жолоба, глибина якого повинна бути такою, щоб гілка щільно в ньому лягла і не вискочила під час вітру. Вкопувати таку підпору треба подалі від основи гілки, в умовному центрі ваги, по можливості вертикально. На розвилку слід покласти шматок гуми, рогожі, сухої трави. Підпори встановлюють по периферії крони, навколо дерева.

Знімають плоди обов’язково з плодоніжками, без механічних пошкоджень і в суху погоду. При нерівномірному достиганні плоди краще збирати вибірково. Не слід зволікати із збиранням зимових сортів фруктів, оскільки дерева не встигають добре підготуватись до зими, а перестиглі плоди мають гірші смакові якості і погано зберігаються. Недоцільно і передчасно знімати плоди, що також знижує смакові якості і зменшує строк зберігання. Як би ви не квапилися, знімати кожний фрукт потрібно руками. У жодному разі не потрібно трясти дерева і допускати опадання плодів. Якщо падалиця все-таки є, спочатку зберіть всі плоди під деревами, потім на нижніх гілках і тільки потім приступайте до збору на висоті. Використовуйте драбину-триногу або драбину-ослін та інші підручні засоби, що годяться для такої мети.

Ставати на гілки і сильно нахиляти їх не рекомендується - це може призвести до серйозних механічних ушкоджень дерев. Осіннє перекопування ґрунту у пристовбурних кругах сприяє загибелі зимуючих стадій багатьох видів шкідників, що зимують саме там, зокрема вишневої мухи, яблуневих плодожерки та плодового пильщика. pic Додайте добрива. Щоб дерева краще перезимували, рекомендується підгодувати їх фосфорно-калійними добривами. Підживлення варто вносити з розрахунку: 20-25 грамів суперфосфату і 20 грамів хлористого калію на 1 квадратний метр. Добрива потрібно рівномірно розкидати по поверхні грунту навколо стовбура дерева. pic Побіліть стовбури дерев. Щоб приготувати відро суміші для побілки, візьміть: 4 частини глини, 1 частина свіжого коров'яку, 1 частина золи і розведіть все це водою до консистенції рідкої сметани, додайте карбамід.

Побілка такою сумішшю, з додаванням попелу, захистить дерево від хвороб і шкідників. Крім того, це ще й своєрідне позакореневе підживлення. Суміш, нанесена на стовбур дерева, тривалий час тримається, а намокаючи під час дощу, віддає корі поживні речовини. Захистіть дерева від шкідників. Висока температура наприкінці літа може спровокувати відродження гусениць яблуневої плодожерки третього покоління. Тоді теж доведеться обробити осінні і зимові сорти яблуні. Плодожерка може пошкодити і плоди сливи, але використовувати в цьому випадку хімічні засоби є сенс лише у тому випадку, якщо втрачених плодів стає дуже багато. pic Розкорчуйте засохлі дерева. До кінця вересня вже добре видно усохлі дерева, які доведеться розкорчувати. Для цього спочатку видаліть наземну частину дерева, залишивши пні. Потім можна відкопати на півметра від пня скелетні корені і перерубати їх.

Джерело: http://rivne1.tv


Повернутися
14.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...