Сіють, віють, посівають: настав час для озимини

Окремі господарства деяких південних та східних регіонів розпочали осінню посівну.

 Станом на перше вересня під урожай 2018 року при прогнозі 7,2 мільйона гектарів озимими культурами встигли засіяти площу майже  у 12 тисяч гектарів. Як повідомляє прес-служба Мінагрополітики, у розрізі культур проведено посів:

 — озимої пшениці та тритикале на площі 10,7 тис. га при прогнозі 6,1 млн. га;

— жита на площі 0,6 тисячі гектарів при прогнозі 161 тисяча;

— ячменю на площі 0,5 тисячі гектарів при прогнозі 926 тисяч;

— озимого ріпаку на площі 574 тисячі гектарів при прогнозі 777 тисяч.

 Паралельно в Україні триває збирання пізніх зернових. На початок вересня вже зібрано кукурудзи 26 тисяч тонн iз площі 7 тисяч гектарів, соняшнику — 242 тисячі тонн iз площі 158 тисяч гектарів, сої — 25 тисяч тонн iз площі 15 тисяч гектарів.

 Цукрових буряків на цю дату зібрали 74,4 тисячі тонн iз площі 1,6 тисячi гектарів.


Повернутися
14.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.