Хто «позолотив» яйця?

Подорожчання яєць і курятини експерти пов’язують… з високим попитом на українську продукцію на зовнішньому ринку. За сім місяців експорт яєць зріс на 38%  порівняно з аналогічним періодом минулого року, курятини – на 31%. Вартість основного складника кормів — зерна — прив’язана до долара. Тому виробникам вигідніше продавати яйця і курятину за кордон за долари, ніж реалізовувати за гривні на внутрішньому ринку. На український ринок потрапляє нереалізована надлишкова продукція – у такі періоди яйця і курятина дешевшають.

У липні яйця можна було купити по 90 копійок за штуку. На початку серпня ціна зросла до 1,2 гривні. За кілька тижнів яйця подорожчали ще на 20 копійок. Куряче філе у липні коштувало 78−82 гривні за кілограм. Тепер за нього правлять 90−94 гривні.

У Спілці птахівників України пояснюють, що сезонні коливання цін на яйця і куряче м’ясо – звичне явище. Мовляв, з лютого по серпень виробники продавали продукцію за ціною, нижчою ніж собівартість, тому природно, що у вересні слід очікувати подорожчання.

Як пояснює гендиректор Союзу прахівників України Сергій Карпенко, «для ринку яєць властиві відносно стабільний попит і сезонні коливання протягом року. Зазвичай ціни на яйця досягають піку в осінньо-зимовий період, коли знижується виробництво у господарствах населення. Влітку виробництво яєць збільшується на 25-30%. Водночас у цей період населення вживає більше овочів і фруктів та менше яєць. Ось чому ціна на них влітку знижується».

Курятина дорожчає через зростання попиту на м’ясо птиці, яке дешевше, ніж свинина чи яловичина. Ось такий парадокс! Добре, що яйця – продукт тривалого зберігання. Та й філе з тушками можна купити дешевше і заморозити, щоб вистачило на кілька місяців (у морозильній камері курятину можна тримати навіть рік), хоча, звичайно, свіже м’ясо – і смачніше, і поживніше.

Яйця у холодильнику можна зберігати протягом трьох місяців (шкаралупка у них – тонка, через 90 днів висохнуть). Але мити їх не можна, бо тоді бруд заб’є пори шкаралупи і яйце не зможе «дихати».

Джерело: http://wz.lviv.ua/economics


Повернутися
14.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...