І красиво, і корисно: у Тернополі запустили новий фонтан

Тернопіль просто фонтанує від щастя: віднедавна у місті відкрилиновий аераційний фонтан біля набережної Тернопільського ставу. Такого наше місто, безперечно, ще не бачило!У фонтані, який уже встановили та запустили неподалік "Острівця кохання" - 206 форсунок. Кожна направляє у став струмінь води близько 10 м довжиною та близько 4 м висотою.
  Під час його облаштування ми орієнтувалися на гонконзький проект облаштування фонтанів, – розповідає  заступник міського голови Леонід Бицюра. –  Водограй не лише тішитиме око, а й  забезпечуватиме аерацію ставу, наповнюючи водойму киснем та запобігаючи застою води. Ще один новий фонтан відкриють у парку Національного відродження. Там же, на оновленому Співочому полі, відбуватимуться виступи тернопільських виконавців та гостей свята.

Для того, аби батьки менше переймалися проблемою «діти-діти, куди вас подіти», працюватимуть кілька дитячих локацій: це і дитячий спортивний фестиваль на Театральному майдані, і танцювальний марафон, і розважальні виступи для дітей та молоді від молодіжної організації «Кайрос», і на «десерт» – вистава київського вуличного театру ходулістів «Хайлайтс». 

— Зорганізувати таку кількість заходів, зібрати в одному місті таку кількість письменників та музикантів водночас і ще й розподілити програму таким чином, аби тернополяни могли усіх почути-побачити, було нелегко, –зізнається Леонід Бицюра. – Проте спільними зусиллями організаторів усе вдалося. Мабуть, головний наш «секрет» у тому, що ми організовуємо дійство, на яке і самі б хотіли прийти… Такі святкування – це не тільки мегалітри випитого питва і тонни поглиненої вуличної їжі. Це тисячі голосів, що співають ту ж саму пісню. Тисячі сердець, що б’ються в унісон. Це ще одне зізнання в любові до рідного міста, пред’явлене тисячами тернополян… 


Повернутися
14.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...