Тернопіль, якого ми не знали

А ви помітили, що місто прокидається  від довгого, майже летаргійного, сну, в якому перебувало останні десятиліття?.. Що тут пишуться сценарії та знімаються фільми, реалізовуються нові цікаві проекти, а на туристичні, культурно-мистецькі та гастрономічні принади до Тернополя зачастила розмаїта публіка з усіх-усюд… Усе це відбувається, зокрема,  за сприяння та з ініціативи Леоніда Бицюри, а тепер він разом із групою краєзнавців, археологів та волонтерів  відкриває нам невідому історію нашого міста. Їх спільними зусиллями під час перших за роки незалежності комплексних археологічних досліджень у Тернополі ( варто зазначити, широкомасштабних розкопок на території міста не було взагалі, а стіни Замку засипали ще на початку 18 століття, коли споруда втратила оборонне значення) було віднайдено фрагмент оборонного муру тернопільського  Замку.

–  Це – надзвичайно хвилюючий момент, коли рідне місто відкривається тобі та дуже вагома знахідка для історії Тернополя,  – каже Леонід Олексійович. –  Це свідчить про те, що наше місто може бути куди древнішим, ніж вважається нині… Усе нині знайдене нами – поки що перша ластівка. На черзі – продовження розкопок на трьох локаціях та відкриття древніх бастіонів Замку і нових підземних ходів. Продовження  обов’язково буде!  Бо ж  не лише приїжджі та туристи хочуть відкривати для себе Тернопіль, а, власне, й самі тернополяни… І саме такі речі об’єктивно працюють на зміну і наших уявлень про місто, і його уявлень про себе…


Повернутися
14.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.