Як тернопІльський Мамай україну об’єднав

Художники Тернопілля взяли участь в оригінальному мистецькому проекті «Мамай єднає Україну». В рамках проекту ними було створено 18 картин Козака Мамая. 17 робіт присвячені районам нашої області і одна – загальнообласна. Всі твори мають спільні риси – це контур району із поміщеним в ньому образом Козака Мамая. Пізніше із цих контурів буде складено карту Тернопільської області, а, згодом і карту України. Ці творчі роботи будуть представлені на виставках у Львові і Тернополі, після чого їх подарують майбутньому Музею образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Козак Мамай», який планують відкрити у Дніпродзержинську. Участь в тернопільському проекті «Мамай єднає Україну» взяли художники Богдан Ткачик, Микола Шевчук, Олег Шупляк, Богдан Федорів, Степан Мамачур, Михайло Дирбавка, Ярослав Новак, Борис Рудий, Олег Курдибаха та інші. Так, один з авторів в образі Мамая відтворив відомого краянина, теж художника, Михайла Бойчука. 18 Мамаїв, створених тернопільськими художниками, 30 квітня будуть виставлені у Львівському палаці Мистецтв. Тернополяни зможуть оглянути твори земляків у травні. До дня музеїв, 18 травня, в обласному художньому музеї відбудеться відкриття експозиції цих картин. Того ж дня відбудеться урочиста передача картин майбутньому музею «Козак Мамай».

 
 

Повернутися
30.04.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…