ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №125

Ще кілька днів тому не кожен українець знав, як звуть Міністра соціальної політики. Нині  перл Андрія Реви в дусі Азарова про те, що «українці витрачають на харчування 50% від доходів, а німці 15% тому, що німці їдять менше, ніж українці»  цитують  на кожній українській кухні (звісно ж, заїдаючи при цьому чимось смачненьким  і невесело жартуючи, що, мовляв, сніданок з'їж сам, обід розділи з Ревою, а вечерю віддай німцю…) 

Але знаєте, що насправді не смішно? Що проблема не стільки у самому міністрові, котрий уявив себе королевою Марією-Антуанеттою з її класикою жанру -"якщо у них немає хліба, нехай їдять тістечка". Проблема в тому, що він став міністром завдяки волевиявленню тих самих українців з непомірним апетитом. А нині між ним і тими, хто його обрав, не існує жодного зв'язку.  Їм не сидіти за одним столом.  Це дві абсолютно різні України.  

 На жаль, люди не хочуть усвідомлювати і визнавати причинно-наслідковий зв'язок між своїми діями і тим, що вони породжують. І так, українці і справді забагато споживають. Як вірно підмітив хтось із інтернет-дотепників, споживають забагато лапші, яку їм вішають на вуха всілякі міністри.


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…