Анекдоти

Іду повз якийсь магазин, читаю: «У нас смішні ціни!». Зайшов і вже півгодини регочу

**

— На прийом до лiкаря при­йшов п’яний хворий.

Лiкар, поглянувши на пацієнта:

— Ще один любитель випити.

— Ображаєте, професiонал!

 * * *

 Жінка приходить на роботу з фінгалом під оком. Співробітник запитує:

— Хто це тебе так?

— Чоловік!

— Чоловік? Я думав, він у відрядженні.

— Вiн думав, а от я в цьому була просто впевнена.

 * * *

 — Любий, подивилася на твою коханку і вирішила — це не зрада, а подвиг.

 * * *

 Раніше я розповідав людям про свої проблеми. Потім вирішив, що не варто піднімати їм настрій таким чином. Нехай краще заздрять, ніж жаліють.

 * * *

 Зібрала дочку в школу, подивилася на чеки — нiби їй весілля справила.


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.