Гепатит – як «бонус» до манікюру…

Кожна двадцята клієнтка, яка сідає у крісло до майстра, інфікована небезпечним вірусом. Наскільки добре заклад дезінфікує інструменти, ніхто не перевіряє.

За повідомленням Львівського обласного центру МОЗ України, за сім місяців (з січня по липень) вірусний гепатит В виявили у 59 жителів області, гепатит С — у 17. Однак насторожують не ці цифри, а місця, де гіпотетично могли інфікуватися люди. Десятеро хворих повідомили, що заразилися у стоматкабінетах, двоє — у перукарні, троє — у салонах краси під час манікюру чи педикюру. Шестеро припускають, що “підчепили” вірус під час косметичної обробки нігтів удома. 11 пацієнтам інфекцію, ймовірно, занесли у лікарнях. Шестеро інфікувалися, бо мали незахищений секс.

«Насправді неможливо точно встановити, де саме заразилася людина, бо інкубаційний період (від зараження до появи перших симптомів) може тривати до шести місяців, — каже головний інфекціоніст Львівщини Наталія Тімко. — Часто буває, що хвороба взагалі ніяк не проявляється, і про те, що у неї гепатит, людина дізнається випадково. Місяцями лікує висипку у дерматолога, біль у суглобах у ревматолога чи хронічну втому у невролога, а згодом з’ясовується, що так проявлявся хронічний гепатит. Тому якщо бодай раз у житті робили манікюр чи педикюр, татуювання або пірсинг, відвідували стоматолога, якщо вам проводили медичні маніпуляції, при яких були ушкоджені шкірні покриви, ви — у групі ризику».

Раз на рік пані Тімко радить здавати аналіз на маркери гепатитів. Щоб вберегтися від гепатиту В, рекомендує зробити щеплення (від гепатиту С вакцини не існує). Дітям до 14 років щеплення роблять безкоштовно. Новонароджених вакцинують у пологових будинках, однак за цим показником Україна займає останнє місце у Європі та Центральній Азії (щеплення отримали лише 29% малюків) — через перебої із постачанням вакцин та відмову батьків вакцинувати своїх дітей. “Буває, батьки б’ють на сполох: через вакцину у дитини порушилася координація рухів! Згодом з’ясовується, що щеплення їй зробили два роки тому. Організм уже давно все “перетравив”! Однак батьки не пов’язують проблему, що виникла, з травмою або якимось захворюванням. Щеплень треба зробити три (через місяць після першого і через півроку після другого). Якщо пропустили друге чи третє, треба робити спочатку. Вакцина діє тільки 10 років. Вона не захищає від інфікування, але наслідки будуть мінімальними — не розвинуться ускладнення і печінка сильно не постраждає”, — пояснює лікар-епідеміолог Олена Левицька.

За оцінками ВООЗ, на гепатит С в Україні хворіє приблизно 2 млн. осіб. На гепатит В — від 400 тис. до 2 млн. Тобто кожен двадцятий пацієнт, який сідає у крісло стоматолога, і кожна двадцята клієнтка, яка підставляє пальчики майстрові манікюру, є інфікованою. Якщо інструменти не були добре продезінфіковані і ними буде завдана мікротравма, ризик заразитися гепатитом С сягає 3%, гепатитом В — 30%!

“Вибирайте салони краси і перукарні з хорошою репутацією, які вже багато років надають послуги клієнтам. Коли зайдете всередину, зверніть увагу на чистоту у приміщенні і на самого майстра з манікюру чи перукаря. Якщо ця людина навіть не помила рук, а вже береться “наводити красу” новому клієнту, — робіть висновки. Поцікавтеся, як заклад стерилізує ножиці, бритви, кусачки. Обробки парою і занурення на кілька секунд у дезінфекційний розчин замало, щоб вбити вірус. Він може роками жити у засохлій мікрочастинці крові, яку неможливо помітити неозброєним оком, — застерігає лікар. — Вимоги до стоматкабінету — аналогічні. Лоток та інструменти мають бути запакованими. Якщо вам ставлять крапельницю у лікарні, вимагайте, аби її розпакували при вас, а не у маніпуляційній. Не дозволяйте, щоб медперсонал проводив будь-які маніпуляції без рукавичок”.

 

У поліклініці, коли здавала аналіз крові і прийшла зі своїм скарифікатором (купила його в аптеці), медсестра іронічно запитала: “Вату свою не брали?”. І кивнула головою у бік скляної банки, наповненої скарифікаторами багаторазового використання. “Вони простерилізовані”, — запевнила. Але я вирішила перестрахуватися.

Коли я здавала кров з вени, мусила зробити зауваження медсестрі, яка брала аналіз без рукавичок. На мої слова “Ви ж не знаєте, з чим до вас люди приходять”, жінка лише махнула рукою: “Рукавички не з металу, від проколу не захистять!”.

“Такі випадки, на жаль, не поодинокі, — визнає Олена Левицька. — Мої колеги стали свідками, як медсестра ставила дитині крапельницю і також проводила цю маніпуляцію без рукавичок. Зі стоматкабінетами взагалі біда. На кожного пацієнта мали б заводити форму 0/43 і записувати, які маніпуляції і коли йому проводили. Однак коли “пахне смаженим”, вся документація кудись зникає. Людині важко довести, що її заразили саме у цьому стоматкабінеті”.

 “Часто люди чітко вказують місце, де найвірогідніше заразилися. Раніше таке звернення було підставою для проведення перевірки. Тепер такими повноваженнями не наділені, тож кожен робить, що хоче”, — каже Олена Левицька. “Перевіряти можемо тільки державні стоматкабінети”, — додає лікар-епідеміолог Олександра Яхницька.

“Експрес-манікюри у супермаркетах — розсадник гепатитів. Як у таких умовах взагалі можна простерилізувати інструменти? Якщо на флаконі написано “дезінфекційний розчин”, не варто вірити написаному. Там може бути розведений спирт, який не здатен знищити вірус! У перукарнях, салонах краси є професійні автоклави, але й це не гарантує безпеки, бо ця апаратура має свій термін придатності і також може зламатися. Раніше це обладнання проходило обов’язкову перевірку, проте цю вимогу скасували. Особисто я манікюр собі сама роблю й іншим раджу. Або придбайте свій набір інструментів і вимагайте, щоб майстер працював у рукавичках. Звісно, якщо не хочете отримати у бонус до гарних нігтів небезпечну хворобу”, — каже Олена Левицька.

Основний симптом вірусних гепатитів — пожовтіння шкіри і склер. Так проявляється гостра форма гепатитів. Пацієнта кладуть у стаціонар інфекційної лікарні, де він проходить лікування, і якщо воно правильно підібране, а хворий виконує всі рекомендації лікаря, хвороба відступає. Трапляється, що недуга переходить у хронічну форму. Тоді вірус може назавжди лишитися в організмі хворого. У випадку з гепатитом В 90% пацієнтів одужують. А от у кожного десятого інфікованого імунна система не реагує адекватно на вторгнення патогена. Такі люди здебільшого стають носіями вірусу — самі не хворіють, але заражають інших.

“Хронічний гепатит В має млявий перебіг і переходить у цироз, тільки якщо людина зловживає алкоголем або має спадкову схильність до захворювань печінки, — розповідає Олена Левицька. — Гепатит С не випадково називають “лагідним убивцею”. Як і ВІЛ, може затаїтися в організмі на 10 років, а потім — раптово “вистрелити” (у хронічну форму, за підрахунками медиків, недуга переходить у 70-80% випадків). Перебіг захворювання і прогноз залежать від генотипу. Існує понад 11 генотипів вірусу гепатиту С, і ця кількість постійно зростає, що вказує на те, що вірус мутує. Найнебезпечніший — 1b. Він швидко призводить до цирозу і руйнування печінки. Гепатит D, який також передається з кров’ю, — “брат-близнюк” гепатиту В. Лише у 0,5% випадків у людини виявляють гепатит D, при тому, що гепатитом В вона не інфікована. Найчастіше ним заражаються під час переливання крові. Хворий швидко стає інвалідом — у нього відмовляють ноги, згодом нирки. Ко-інфекції (інфікування кількома вірусами гепатиту) погано піддаються лікуванню і призводять до важких ускладнень. Найчастіше на гепатит В, С, D одночасно хворіють ін’єкційні наркомани та пацієнти, що перебувають на апараті “штучна нирка”. Гемодіаліз — це конвеєр. Хворих багато, апаратів мало. Що є у крові в одного пацієнта — передається іншим”.

 “Потемніння сечі, світлий кал — типові ознаки вірусних гепатитів, — каже лікар-епідеміолог Олександра Яхницька. — Може бути, що шкіра — нормального забарвлення, а білки очей — пожовтіли, на язику з’явився товстий білий або сірий наліт, який згодом змінив забарвлення на жовтий; якщо є температура, яка не збивається довше п’яти днів, — все це є приводом, щоб звернутися до лікаря. Так зазвичай проявляється гепатит або захворювання підшлункової”.

Дедалі частіше медики фіксують випадки інфікування вірусними гепатитами В і С статевим шляхом. Тому лікарі радять користуватися презервативом — навіть якщо це ваш постійний партнер. Хочете перейти на оральну контрацепцію чи зачати дитину? Здайте аналізи на маркери вірусних гепатитів.

Будь-хто з рідних може бути інфікованим — чоловік чи дружина, батьки, хтось із дітей. Тому кожен повинен мати свою зубну щітку, ножиці, бритву і навіть… рушник (прання у порошку при високій температурі не знищує вірус)!

“Лікування — тривале, виснажливе і дороге, — каже Олена Левицька. — На місяць треба щонайменше 10 тисяч гривень. Хворий мусить приймати щодня 3−4 препарати. Одні — для регенерації печінки, другі — для виведення вірусу з організму, треті — для відновлення імунної системи. Ліки необхідно приймати за строгим графіком. Якщо людина мала прийняти таблетку о 16.00 і забула, то о 17.00 схему лікування вже можна починати спочатку. На жаль, терапія не завжди дає бажаний ефект”…

Джерело: http://wz.lviv.ua


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…