Огірок без «гірко!»

Огірки – неодмінний атрибут повсякденного і святкового столу. Аж ось до салату потрапив гіркий шматочок – і задоволення від приємної свіжості вмить зникло. Як же уникнути цього?

Огірок гірчить, коли в ньому накопичується надлишок гіркої речовини - кукурбітацина. Присутність його в плоді – відмітна ознака даної культури. Найбільше речовини накопичується в сортах з темно-зеленим забарвленням. Останнім часом виведені нові сорти та гібридні форми, в яких кукурбітацин практично відсутній.

Накопичується гірка речовина насамперед довкола хвостика і під шкіркою (практично в шкірці) плода. У такому разі достатньо видалити частину м’якоті біля хвостика і зняти шкірку з усього плоду. Але часом гірким виявляється весь плід і його доводиться викидати. При консервуванні і солінні кукурбітацин руйнується і розчиняється в розсолі, тож гіркі огірки практично не зустрічаються, а от малосольні не встигають позбутися гіркоти.

А чи можна уникнути таких неприємних смакових характеристик? Можна, якщо створити рослині сприятливі умови вирощування, радить http://ridneselo.com.

Огірок – городня ліана тропічного походження, що має характерну біологічну особливість: плоди вона ховає в тінь, а листя виставляє на світло, на сонце. Коріння ліани слабкі, розташовані в поверхневому прошарку ґрунту, який швидко пересихає. Листя у рослини багато, воно велике, тож випаровує багато води. Тому огірок дуже вимогливий до підвищеної вологості ґрунту і вологості повітря. От і виходить, що огіркові грядки – невситимі на воду і потребують значного поливу. Той, хто тримає їх на «сухому пайку», залишається без врожаю: рослина скидає і квітки, і зав’язі.

Найбільше кукурбітацина накопичується в період короткочасних посух, у сонячні спекотні дні, при нестачі в ґрунті поживних речовин. У цих умовах зростання плодів сповільнюється, період знімання плодів подовжується на 4-6 і більше днів, плоди стають гіркими. Щоб зменшити гіркоту, огірки краще вирощувати в лаштунках з інших рослин і створювати хороший водний і поживний режими, особливо в період плодоношення.


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…