Огірок без «гірко!»

Огірки – неодмінний атрибут повсякденного і святкового столу. Аж ось до салату потрапив гіркий шматочок – і задоволення від приємної свіжості вмить зникло. Як же уникнути цього?

Огірок гірчить, коли в ньому накопичується надлишок гіркої речовини - кукурбітацина. Присутність його в плоді – відмітна ознака даної культури. Найбільше речовини накопичується в сортах з темно-зеленим забарвленням. Останнім часом виведені нові сорти та гібридні форми, в яких кукурбітацин практично відсутній.

Накопичується гірка речовина насамперед довкола хвостика і під шкіркою (практично в шкірці) плода. У такому разі достатньо видалити частину м’якоті біля хвостика і зняти шкірку з усього плоду. Але часом гірким виявляється весь плід і його доводиться викидати. При консервуванні і солінні кукурбітацин руйнується і розчиняється в розсолі, тож гіркі огірки практично не зустрічаються, а от малосольні не встигають позбутися гіркоти.

А чи можна уникнути таких неприємних смакових характеристик? Можна, якщо створити рослині сприятливі умови вирощування, радить http://ridneselo.com.

Огірок – городня ліана тропічного походження, що має характерну біологічну особливість: плоди вона ховає в тінь, а листя виставляє на світло, на сонце. Коріння ліани слабкі, розташовані в поверхневому прошарку ґрунту, який швидко пересихає. Листя у рослини багато, воно велике, тож випаровує багато води. Тому огірок дуже вимогливий до підвищеної вологості ґрунту і вологості повітря. От і виходить, що огіркові грядки – невситимі на воду і потребують значного поливу. Той, хто тримає їх на «сухому пайку», залишається без врожаю: рослина скидає і квітки, і зав’язі.

Найбільше кукурбітацина накопичується в період короткочасних посух, у сонячні спекотні дні, при нестачі в ґрунті поживних речовин. У цих умовах зростання плодів сповільнюється, період знімання плодів подовжується на 4-6 і більше днів, плоди стають гіркими. Щоб зменшити гіркоту, огірки краще вирощувати в лаштунках з інших рослин і створювати хороший водний і поживний режими, особливо в період плодоношення.


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.