Виноградарі та винороби б’ють на сполох

Якщо у 1990 році в Україні збирали 835,7 тис. т ягід, то у 2016-му – лише 377,8 тис. т. Виробництво виноградного вина зменшилося у 5,6 разу до 1,2 млн гектолітрів, споживання цього продукту на душу населення - майже на 70% Судячи зі статистичних показників, протягом останніх 26 років, виноградарство та виноробство тупцювало на місці, або ж блукало манівцями.

Виробництво виноградного вина зменшилося у 5,6 разу до 1,2 млн гектолітрів, споживання цього продукту на душу населення - майже на 70%. Такі дані навів голова Громадської спілки «Укрсадпром» Володимир Печко під час організованої компанєю «Інфоіндустрія» виставки-конференції «Золоте гроно України».

За словами В. Печко, така невтішна ситуація в галузі частково пояснюється окупацією Росією Криму, скороченням виноградних площ через різке зменшення інвестиційного потенціалу АПК, падінням купівельної спроможності громадян, відсутністю чіткої державної стратегії у цій сфері, неконтрольованим імпортом виноматеріалів аргентинського, болгарського та грузинського виробництва, монопольним становищем на ринку великих виробників вина і винограду. Не врятувало ситуацію і затвердження розробленої Мінагропродом і НААНУ галузевої програми розвитку виноградарства і виноробства України до 2025 року (в 2008 році), згідно з якою передбачалося збільшення площ закладення виноградників до 10 тис. га щорічно.

Оскільки механізм підтримки галузі на основі Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», на яку орієнтувалися розробники Програми, було призупинено, то й сама програма провалилася. Протягом наступних років висаджувалося по 3-3,5 тис. га винограду. Однак треба пам’ятати, що і програма, і закон про 1,5-відсотковий збір із продажу алкогольних напоїв досі залишаються чинними і можуть слугувати виноградарям і виноробам як основа у їхній боротьбі за відновлення державної підтримки.

Залишається дуже багато, як зазначив В. Печко, бюрократичних рогаток, законодавчих пасток, які провокують хабарництво. Щоб отримати ліцензію на виробництво вина, слід пройти близько 15 різних інстанцій та отримати понад 100 дозвільних документів, ця бюрократична круговерть займає близько двох років, люди витрачають величезні гроші на хабарі та офіційні послуги. Аби припинити це - ГО «Укрсадпром» разом з іншими асоціаціями розробили законопроект №6693, який значно спрощує процедуру ліцензування. Не менш важливо мати достатню пропозицію вітчизняних сортів винограду, розгалужену і контрольовану систему поширення саджанців тощо.

Так, Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова вивів понад 130 сортових форм: із них 36 внесені до реєстру, що становить 55% всього районованого асортименту. Загальна площа, на яких вони вирощуються, становить понад 8 тис. га. У гібридному фонді налічується понад 15 тис. рослин, 200 комбінацій схрещування, селекційний фонд має 120 перспективних форм. Селекційна програма Інституту спрямована на створення адаптивних сортів із високою якістю продукції, стійких до несприятливих факторів навколишнього середовища, патогенів і шкідників. Серед новинок, які передані на реєстрацію, сорти Персей, Одісей, Ланжерон, Киш-Миш Таїровський.

Джерело http://propozitsiya.com


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…