Виноградарі та винороби б’ють на сполох

Якщо у 1990 році в Україні збирали 835,7 тис. т ягід, то у 2016-му – лише 377,8 тис. т. Виробництво виноградного вина зменшилося у 5,6 разу до 1,2 млн гектолітрів, споживання цього продукту на душу населення - майже на 70% Судячи зі статистичних показників, протягом останніх 26 років, виноградарство та виноробство тупцювало на місці, або ж блукало манівцями.

Виробництво виноградного вина зменшилося у 5,6 разу до 1,2 млн гектолітрів, споживання цього продукту на душу населення - майже на 70%. Такі дані навів голова Громадської спілки «Укрсадпром» Володимир Печко під час організованої компанєю «Інфоіндустрія» виставки-конференції «Золоте гроно України».

За словами В. Печко, така невтішна ситуація в галузі частково пояснюється окупацією Росією Криму, скороченням виноградних площ через різке зменшення інвестиційного потенціалу АПК, падінням купівельної спроможності громадян, відсутністю чіткої державної стратегії у цій сфері, неконтрольованим імпортом виноматеріалів аргентинського, болгарського та грузинського виробництва, монопольним становищем на ринку великих виробників вина і винограду. Не врятувало ситуацію і затвердження розробленої Мінагропродом і НААНУ галузевої програми розвитку виноградарства і виноробства України до 2025 року (в 2008 році), згідно з якою передбачалося збільшення площ закладення виноградників до 10 тис. га щорічно.

Оскільки механізм підтримки галузі на основі Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», на яку орієнтувалися розробники Програми, було призупинено, то й сама програма провалилася. Протягом наступних років висаджувалося по 3-3,5 тис. га винограду. Однак треба пам’ятати, що і програма, і закон про 1,5-відсотковий збір із продажу алкогольних напоїв досі залишаються чинними і можуть слугувати виноградарям і виноробам як основа у їхній боротьбі за відновлення державної підтримки.

Залишається дуже багато, як зазначив В. Печко, бюрократичних рогаток, законодавчих пасток, які провокують хабарництво. Щоб отримати ліцензію на виробництво вина, слід пройти близько 15 різних інстанцій та отримати понад 100 дозвільних документів, ця бюрократична круговерть займає близько двох років, люди витрачають величезні гроші на хабарі та офіційні послуги. Аби припинити це - ГО «Укрсадпром» разом з іншими асоціаціями розробили законопроект №6693, який значно спрощує процедуру ліцензування. Не менш важливо мати достатню пропозицію вітчизняних сортів винограду, розгалужену і контрольовану систему поширення саджанців тощо.

Так, Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова вивів понад 130 сортових форм: із них 36 внесені до реєстру, що становить 55% всього районованого асортименту. Загальна площа, на яких вони вирощуються, становить понад 8 тис. га. У гібридному фонді налічується понад 15 тис. рослин, 200 комбінацій схрещування, селекційний фонд має 120 перспективних форм. Селекційна програма Інституту спрямована на створення адаптивних сортів із високою якістю продукції, стійких до несприятливих факторів навколишнього середовища, патогенів і шкідників. Серед новинок, які передані на реєстрацію, сорти Персей, Одісей, Ланжерон, Киш-Миш Таїровський.

Джерело http://propozitsiya.com


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.