З відходів-роючийй грунт!

Домашні відходи можна переробити на родючий ґрунт навіть на балконі. Доведено на практиці екоблогером Маріанною Бойко. Мати двох дітей каже, що зробити самому землю не менш круто, ніж народити дитину. Свій ґрунт для теплиць й клумб вже готують у 32 школах у всій Україні. Судячи з того, як за менш ніж рік розвинувся цей проект, у нас формується новий тренд — самому переробляти власні побутові відходи.

Сміттєпереробний міні-завод у кожній оселі

На органіку припадає половина побутових відходів. Якщо їх компостувати вдома, то удвічі зменшиться кількість сміття на полігонах та оплата за їх вивезення. Ще одна користь — органічне добриво та родючий ґрунт для теплиць й вазонів власного виробництва. Переробку в побуті вже доведено до автоматики. Хатні імпортні компостери останнього покоління перемелюють органіку й підтримують необхідну температуру та вологість для швидкої ферментації. У промисловому компостері подвійне дно. В нього з відходів стікає рідина — компостний чай. Для його зливу є кран. Чай розводять водою 1 до 10 і поливають рослини. А з середини контейнера дістають пухке органічне добриво. Працюють компостери від електромережі й переробляють шкаралупи яєць, залишки овочів, фруктів, їжі, кави, чай й навіть папір. Залишки м’яса, риби, кістки, жир, молочні продукти хатнім утилізаторам поки що не під силу, але це питання часу. Та навіть без промислового компостера зробити добриво й родючий ґрунт із відходів може будь-хто.

Екоблогер Маріанна Бойко провела експеримент й переробила кухонні відходи на добриво в себе на балконі київської багатоповерхівки. Компостер сконструювала сама з двох відер із кришкою.

Свекруха боялась черв’яків, а чоловік — вибуху

Маріанна Бойко практикуючий екоблогер. Спочатку її родина прожила три місяці без поліетилену. Згодом жінка заклала перший компост із відходів зі своєї кухні.

- Купила два пластикових відра з кришкою. В дні одного зробила дірки й вклала в ціле. Склала відходи, накрила кришкою й винесла на балкон. Сім’я була шокована. Чоловік питав, чи воно не вибухне. Свекруха казала, щоб я не здумала запустити туди черв’яків. Боялась, що вони повилазять і все з’їдять, — сміється Маріанна Бойко.

Компостний чай зливала, роз’єднуючи відра що два дні. Інакше буде смердіти. Кожен шар органіки для прискорення ферментації пересипала препаратом ЕМ-бокаші, додавала листя. Воно нейтралізує запах. Відходи пахнуть лісом.

- Органіка спресовується, але за три місяці відро вже стало повним. Моєю помилкою були фантазії, що витягну з відра готовий ґрунт. За три місяці в пластиковому відрі це нереально. Потрібно до півроку. Спочатку в мене вийшло напівдобриво. Прикопала його в теплиці й мала багатий врожай помідорів. Тепер напіврозкладені відходи також прикопую на клумбі біля будинку, під деревами. Моєю головною метою було зменшити кількість побутових відходів. Я цього досягла й крім того сама роблю добриво для ґрунту, — не приховує гордості Маріанна.

Двоє шестикласників виграли грант для 32 шкіл

 

Свої відходи на органіку у Києві переробляють кафе на Трухановому острові та одна кейтерингова компанія. Перші роблять добриво просто в ямі, а другі — в спеціальному пластиковому компостері.

- Довелось піти й розпитати про їхній досвід, бо мій 11-річний син Микита захопився ідеєю переробки. Я його підтримала, і разом з однокласницею Софією-Христиною вони описали ідею переробляти відходи шкільної їдальні на добриво, — розповідає мати хлопця Олена Шульга.

Діти навчаються у Київській спеціалізованій математичній школі № 17. Підрахували, що на компостер, відра для збору відходів й родину хробаків-старателів, які зроблять із відходів гумус, потрібно майже 3 тисячі гривень. Гроші збирали на краундфандингу й отримали суму для 6-ти таких наборів. Зайві 5 віддали в інші школи й написали до європейського фонду, щоб виграти грант на проект «Компола» — компост та школа. Отримали 5 тисяч доларів на компостери. Зараз в кожній області України є школа, де діти компостують відходи своєї кухні. Проект стартував з початку навчального року.

«Компола»: робимо чисте повітря з відходів

На літні канікули компост закриють листям. Раз на тиждень діти будуть його поливати, а вже восени очікують дістати готове добриво. Ним підживлять клумби, власні сади чи теплиці, а ініціатори проекту удобрять дерева вздовж дороги. Чим більша в них виросте крона, тим більше загазованого повітря вони очистять.

- Микита з Софією-Христиною записали відеорозповідь, як це все працює. Виклали на сторінці «Компола» у Фейсбук. Зараз готуємо власний сайт із картою. Хочемо туди занести всі школи, де компостують відходи. Це допоможе тим, хто цікавиться знайти тих, хто це вже робить, й навчитись, — пояснює Олена Шульга.

Щоб не шукати гранти, школам, які хочуть долучитися, запропонували самим заробити на компостери — зібрати й здати вторсировину. І хоча ще немає кінцевого результату проекту, але Олена Шульга вже знає кілька шкіл, які збирають вторсировину, щоб самим заробити гроші на компостер й хробаків.

Джерело: http://agroportal.ua


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...