Українські молочні ріки течуть на європейський ринок
Уже 18 українських заводів експортують «молочку» на європейський ринок Якщо українські молочарі пропонують справді якісну продукцію, жодна цивілізована країна від неї свого ринку не зачинятиме.
Виробники молока та молочних продуктів зацікавлені у підвищенні якості своєї продукції, бо це розширює експортний потенціал України.
Голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа, пише «Україна Молода», намагався переконати в цьому представників галузі під час робочої поїздки до Тернопільської області, на відкритті виробництва молока найвищої якості на одному з українських молокопереробних підприємств.
«Для того, щоб нарощувати обсяги поставок молока та молочних продуктів до країн світу та розширювати перелік підприємств-експортерів, необхідно відповідати високим вимогам з безпечності та якості цих продуктів. В Україні виробляється молоко ґатунку «Екстра», вищого, першого, другого ґатунків, і навіть неґатункове. Але експортувати українські фермери можуть лише молоко «Екстра» та вищого ґатунків, залежно від вимог країни призначення», — зазначив Володимир Лапа.
До країн ЄС можна експортувати молоко винятково екстра-класу, бо воно виробляється за сучасними технологіями, які дозволяють забезпечити відповідність високим стандартам за кількістю мікроорганізмів та соматичних клітин.
На сьогодні вісімнадцять українських підприємств отримали право експорту такої продукції на європейський ринок.
Ці підприємства впровадили у себе систему НАССР, що дозволяє контролювати усі небезпечні фактори, які можуть бути в харчовому продукті.
Одним iз надзвичайно перспективних ринків експорту української молочної продукції є Китайська Народна Республіка. Право експорту до цієї країни вже отримали 27 українських підприємств.
Також молоко та молокопродукти українського виробництва постачають у країни СНД, ПАР, Марокко, Ірак, Чорногорію.
За словами Володимира Лапи, процес переходу на виробництво молока та молочних продуктів тільки з сирого коров’ячого молока ґатунку «Екстра» в Україні просувається досить повільно.
Такий процес переходу вимагає не лише серйозних капіталовкладень та організації належних умов при заготівлі та транспортуванні, а й формування відповідної суспільної думки серед виробників та споживачів.
← Повернутися