На Бережанщині з'явилося… «НЛО»!

Звісно ж, «НЛО» не справжнє, а… власноруч збудоване. Треба тільки фантазії, натхнення, терпіння та віри у те, що можна поламати усі стереотипи…

 «А хто сказав, що дім повинен бути тільки прямокутний? Це стереотип», — говорить Павло Банніков, котрий кілька років тому збудував дім-напівкулю в селі Баранівка Бережанського району Тернопільщини. — У природі ви бачили квадратні нори, гнізда? Все овальної форми. Моя оселя зручна навіть з точки зору безпеки: не зміститься, не просяде... Зайдете у традиційну хату — холодно, а у моїй чуєш теплу, позитивну енергію…”

Висота будинку — 7 метрів.  Місцеві мешканці жартома «охрестили» будинок літаючою тарілкою, - і справді, здалеку диво хата виглядає схоже! Павло Банніков розповідає, що хату звів за кресленням куполів Фуллера, що знайшов в інтернеті.  Збудував його за рік,   витратив на матеріали в еквіваленті сім тисяч доларів. Використовував дерево, глину, солому, чорнозем. Замість фундаменту на землю по колу виклав поліетиленові мішки, наповнені піском, цементом і вапном. Для того щоб конструкція не розвалилася, попередньо замочував їх водою. Наступний шар — мішки з глиною. Стіни  заміняє «сотовий» каркас із 15-сантиметрового модринового бруса, який оббито дошками. Всередину утрамбовано утеплювач із… соломи. Усю конструкцію обклеєно легким міцним євроруберойдом. Підлогу вистелена дубовими полінами, засипаними глиною. Зверху - пресовані тирсоплити. По такій підлозі, зазначає чоловік, взимку не страшно навіть босим ходити-не змерзнеш точно!   У сферичній оселі двоє великих вікон-шестигранників і кілька «євровікон», що одночасно служать люками для вентиляції.

   Глиняна пічка розташована в центрі хатини і зроблена на кшталт того, як мурували ще до нашої ери арійці. Вона  призначена водночас і для приготування їжі, й обігріву помешкання. «Купол» пічки тримає тепло, як термос, тому що газ після згорання дров не вилітає в трубу, а повертається вниз по колу і загоряється вдруге.  По трубах тепло циркулює не лише по підлозі, а обігріває лежаки з глини та соломи.

 Ефективність такої печі у кілька разів вища, ніж традиційної (середнього оберемка дров цілком вистачить на добу).  А що стосується зручностей, то і туалет, і ванна розташовані в хаті. Дерев’яний стіл, шафа й диван – усе теж зроблене руками господаря, навіть глиняне ліжко з «підігрівом».

Неподалік великої хати - дві менші. В одній Павло Іванович облаштував парник – і тепер на всю зиму вирощує свіжі овочі. А в іншій хоче зробити спортзал, бо прихильник здорового способу життя.

 До слова, подібні сферичні будинки— винахід американського інженера й архітектора Річарда Бакмінстера Фуллера у 1951 році. Сфера, як запевняють фахівці, є найбільш оптимальною при сильних вітрах, снігах, землетрусах. Серед інших переваг – багато світла, повітря і, що важливо, економія до 30 відсотків на будматеріалах.

Звісно ж, «НЛО» не справжнє, а… власноруч збудоване. Треба тільки фантазії, натхнення, терпіння та віри у те, що можна поламати усі стереотипи…

 «А хто сказав, що дім повинен бути тільки прямокутний? Це стереотип», — говорить Павло Банніков, котрий кілька років тому збудував дім-напівкулю в селі Баранівка Бережанського району Тернопільщини. — У природі ви бачили квадратні нори, гнізда? Все овальної форми. Моя оселя зручна навіть з точки зору безпеки: не зміститься, не просяде... Зайдете у традиційну хату — холодно, а у моїй чуєш теплу, позитивну енергію…”


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.