На Бережанщині з'явилося… «НЛО»!

Звісно ж, «НЛО» не справжнє, а… власноруч збудоване. Треба тільки фантазії, натхнення, терпіння та віри у те, що можна поламати усі стереотипи…

 «А хто сказав, що дім повинен бути тільки прямокутний? Це стереотип», — говорить Павло Банніков, котрий кілька років тому збудував дім-напівкулю в селі Баранівка Бережанського району Тернопільщини. — У природі ви бачили квадратні нори, гнізда? Все овальної форми. Моя оселя зручна навіть з точки зору безпеки: не зміститься, не просяде... Зайдете у традиційну хату — холодно, а у моїй чуєш теплу, позитивну енергію…”

Висота будинку — 7 метрів.  Місцеві мешканці жартома «охрестили» будинок літаючою тарілкою, - і справді, здалеку диво хата виглядає схоже! Павло Банніков розповідає, що хату звів за кресленням куполів Фуллера, що знайшов в інтернеті.  Збудував його за рік,   витратив на матеріали в еквіваленті сім тисяч доларів. Використовував дерево, глину, солому, чорнозем. Замість фундаменту на землю по колу виклав поліетиленові мішки, наповнені піском, цементом і вапном. Для того щоб конструкція не розвалилася, попередньо замочував їх водою. Наступний шар — мішки з глиною. Стіни  заміняє «сотовий» каркас із 15-сантиметрового модринового бруса, який оббито дошками. Всередину утрамбовано утеплювач із… соломи. Усю конструкцію обклеєно легким міцним євроруберойдом. Підлогу вистелена дубовими полінами, засипаними глиною. Зверху - пресовані тирсоплити. По такій підлозі, зазначає чоловік, взимку не страшно навіть босим ходити-не змерзнеш точно!   У сферичній оселі двоє великих вікон-шестигранників і кілька «євровікон», що одночасно служать люками для вентиляції.

   Глиняна пічка розташована в центрі хатини і зроблена на кшталт того, як мурували ще до нашої ери арійці. Вона  призначена водночас і для приготування їжі, й обігріву помешкання. «Купол» пічки тримає тепло, як термос, тому що газ після згорання дров не вилітає в трубу, а повертається вниз по колу і загоряється вдруге.  По трубах тепло циркулює не лише по підлозі, а обігріває лежаки з глини та соломи.

 Ефективність такої печі у кілька разів вища, ніж традиційної (середнього оберемка дров цілком вистачить на добу).  А що стосується зручностей, то і туалет, і ванна розташовані в хаті. Дерев’яний стіл, шафа й диван – усе теж зроблене руками господаря, навіть глиняне ліжко з «підігрівом».

Неподалік великої хати - дві менші. В одній Павло Іванович облаштував парник – і тепер на всю зиму вирощує свіжі овочі. А в іншій хоче зробити спортзал, бо прихильник здорового способу життя.

 До слова, подібні сферичні будинки— винахід американського інженера й архітектора Річарда Бакмінстера Фуллера у 1951 році. Сфера, як запевняють фахівці, є найбільш оптимальною при сильних вітрах, снігах, землетрусах. Серед інших переваг – багато світла, повітря і, що важливо, економія до 30 відсотків на будматеріалах.

Звісно ж, «НЛО» не справжнє, а… власноруч збудоване. Треба тільки фантазії, натхнення, терпіння та віри у те, що можна поламати усі стереотипи…

 «А хто сказав, що дім повинен бути тільки прямокутний? Це стереотип», — говорить Павло Банніков, котрий кілька років тому збудував дім-напівкулю в селі Баранівка Бережанського району Тернопільщини. — У природі ви бачили квадратні нори, гнізда? Все овальної форми. Моя оселя зручна навіть з точки зору безпеки: не зміститься, не просяде... Зайдете у традиційну хату — холодно, а у моїй чуєш теплу, позитивну енергію…”


Повернутися
04.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...