Чим “хата» багата

На Тернопільщині - високий врожай  ранніх зернових і зернобобових

В Україні завершили збирання ранніх зернових та зернобобових культур на площі 9,6 млн га (100%) і намолочено 37,3 млн тонн зерна. 15 областей продемонстрували найвищу врожайність за весь період незалежності України. За результатами жнив, вперше зафіксовано найвищу врожайність ячменю, жита та ріпаку. Загалом найвищу врожайність показали у 15-ти областях. Серед лідерів і Тернопільщина.

Про це повідомляє прес-служба Міністерства аграрної політики та продовольства України.

«Попри несприятливі погодні умови, галузь вийшла на високі показники врожайності, за деякими культурами – на найвищі за роки незалежності. Ми зберігаємо попередні прогнози щодо врожаю, рівень якого повністю забезпечить продовольчу безпеку держави та генерує ресурс для експорту, співставний з минулорічним», – відзначив перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк.

Він нагадав, що в минулому році аграрії досягли найвищого серед усіх галузей рівня рентабельності (31,6%) і в поточному сезоні, з урахуванням поступового зростання світових цін на сільгосппродукцію, є підстави для збереження високих показників прибутковості аграрного бізнесу.

Так, за результатами збирання ранніх зернових і зернобобових, намолочено ячменю – 8,6 млн тонн, зібрано жита – 471 тис. тонн, та намолочено ріпаку – 2,1 млн тонн зерна. За проміжними підсумками збирання, найвища урожайність зернових та зернобобових культур — у господарствах Хмельницької (56,9 ц/га), Івано-Франківської (52,5 ц/га), Вінницької (50,1 ц/га), Тернопільської (49,9 ц/га), Чернівецької (48,7 ц/га) та Львівської (48,6 ц/га) областей.


Повернутися
02.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...