ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №123

Багато, якщо не більшість українців питання «роботи» зазвичай сприймають як непосильний тягар, ба більше того - рабство,  пояснюючи свою позицію тим, що, мовляв, робота виникла від слова «раб».

Походження слова «робота» дійсно від слова «раб» - божа людина, а також від слова «Ра» - єгипетський бог сонця. Робота - це творення. Коли людина творить, вона перебуває нарівні з Богом. Робота давно вийшла за рамки простого заробляння грошей, нині це насамперед  самореалізація, яка часто дає набагато більше задоволення, ніж заробітня плата.

Інша річ, що у нас ніхто не любить говорити про монотонну щоденну роботу, точніше, ніхто не хоче про неї слухати. Скажімо, коли знімають фільми про історії успіху відомих людей, то періоди невдач та моменти труднощів  показують мигцем, нібито між іншим, а більшу частину часу фільму присвячено, звісно ж, їх тріумфу. У мемуарах словосполучення «тернистий шлях» трапляється частіше,  але це специфіка книжкового маркетингу: для кращого продажу книг  сюжет повинен бути динамічнішим...  Насправді ж за кожною історією успіху стоїть сотня історій неуспіху. Множин поразок, драм, моментів "опускання рук" і ріки сліз розчарування. Так, історії про диво, «невипадкові випадковості» набагато привабливіші, вони добре читаються і дуже добре продаються. Але шлях до чудес в реальному житті лежить через щоденну працю, адже «дорогу осилить той, хто іде…» 

Хочете свою історію успіху? Тоді приготуйтеся її створити своїми руками, щоденною працею і наполегливістю. А потім будуть дива.


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.