ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №123

Багато, якщо не більшість українців питання «роботи» зазвичай сприймають як непосильний тягар, ба більше того - рабство,  пояснюючи свою позицію тим, що, мовляв, робота виникла від слова «раб».

Походження слова «робота» дійсно від слова «раб» - божа людина, а також від слова «Ра» - єгипетський бог сонця. Робота - це творення. Коли людина творить, вона перебуває нарівні з Богом. Робота давно вийшла за рамки простого заробляння грошей, нині це насамперед  самореалізація, яка часто дає набагато більше задоволення, ніж заробітня плата.

Інша річ, що у нас ніхто не любить говорити про монотонну щоденну роботу, точніше, ніхто не хоче про неї слухати. Скажімо, коли знімають фільми про історії успіху відомих людей, то періоди невдач та моменти труднощів  показують мигцем, нібито між іншим, а більшу частину часу фільму присвячено, звісно ж, їх тріумфу. У мемуарах словосполучення «тернистий шлях» трапляється частіше,  але це специфіка книжкового маркетингу: для кращого продажу книг  сюжет повинен бути динамічнішим...  Насправді ж за кожною історією успіху стоїть сотня історій неуспіху. Множин поразок, драм, моментів "опускання рук" і ріки сліз розчарування. Так, історії про диво, «невипадкові випадковості» набагато привабливіші, вони добре читаються і дуже добре продаються. Але шлях до чудес в реальному житті лежить через щоденну працю, адже «дорогу осилить той, хто іде…» 

Хочете свою історію успіху? Тоді приготуйтеся її створити своїми руками, щоденною працею і наполегливістю. А потім будуть дива.


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.