ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №123

Багато, якщо не більшість українців питання «роботи» зазвичай сприймають як непосильний тягар, ба більше того - рабство,  пояснюючи свою позицію тим, що, мовляв, робота виникла від слова «раб».

Походження слова «робота» дійсно від слова «раб» - божа людина, а також від слова «Ра» - єгипетський бог сонця. Робота - це творення. Коли людина творить, вона перебуває нарівні з Богом. Робота давно вийшла за рамки простого заробляння грошей, нині це насамперед  самореалізація, яка часто дає набагато більше задоволення, ніж заробітня плата.

Інша річ, що у нас ніхто не любить говорити про монотонну щоденну роботу, точніше, ніхто не хоче про неї слухати. Скажімо, коли знімають фільми про історії успіху відомих людей, то періоди невдач та моменти труднощів  показують мигцем, нібито між іншим, а більшу частину часу фільму присвячено, звісно ж, їх тріумфу. У мемуарах словосполучення «тернистий шлях» трапляється частіше,  але це специфіка книжкового маркетингу: для кращого продажу книг  сюжет повинен бути динамічнішим...  Насправді ж за кожною історією успіху стоїть сотня історій неуспіху. Множин поразок, драм, моментів "опускання рук" і ріки сліз розчарування. Так, історії про диво, «невипадкові випадковості» набагато привабливіші, вони добре читаються і дуже добре продаються. Але шлях до чудес в реальному житті лежить через щоденну працю, адже «дорогу осилить той, хто іде…» 

Хочете свою історію успіху? Тоді приготуйтеся її створити своїми руками, щоденною працею і наполегливістю. А потім будуть дива.


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…