Анекдоти

— Ось ми недавно в гори піднялися, вирішили шашлик посмажити, а багаття розпалити не змогли.
— Напевно, високо забралися, кисню не вистачало.
— Ти чув, що розумні люди кажуть — кисню не вистачало! А ти казав: дрова потрібні, дрова.

**

Бабуся та онука відвідують цвинтар, онука запитує в бабусі:

— Хіба в одній могилі можна поховати відразу двох людей?

— Звичайно ж, ні. А чому ти запитуєш?

— Рiч у тiм, що я побачила на одній iз могил напис: «Тут похований юрист і чесна людина».

 * * *

 Дізналися якось три одеситки, що чоловіки їм зраджують. Пронюхали, що в їхніх чоловіків зустріч призначена з коханками в одному розкiшному ресторані. Вирішили туди навідатися. Зайняли столик i спостерігають. Першим Ізя заходить iз  жінкою з глибоким декольте, за ним — Льова, приводить розкішну брюнетку. Останнім iде Жорик i веде золотоволосу красуню! І тут Жорика законна дружина вигукнула:

— Таки наша — найкраща!

**

— Сусiде, ваші джинси я вчора випрала, відпарила, і вони стали коротшими. Так що підшивати їх зов­сім не треба.
— Так це виходить, що я вам учора даремно шоколадку презентував?

**

Сніданок. За столом сидять чоловік і жінка.

Він:

— Зроби мені бутерброд iз маслом та ікрою.

Вона акуратно намазує все на хліб. Він з’їдає.

— Зроби ще!

— Не буду. Це була демонстраційна версія турботливої жінки. Ліцензійну версію ти зможеш придбати тільки після реєстрації шлюбу.

 * * *

 — Люба, ти не уявляєш, скільки з мене здерли в ресторані за чашечку кави! Але є на світі справедливість.

— Що ти маєш на увазі?

— Коли я вже їхав додому, то виявив у себе в кишені три срібні ложки.

**

— Сусiде, ваші джинси я вчора випрала, відпарила, і вони стали коротшими. Так що підшивати їх зов­сім не треба.
— Так це виходить, що я вам учора даремно шоколадку презентував?

**

Знаєте, чому чоловіки п’ють за жінок стоячи?
— Щоб ніхто не сичав у вухо: «Досить тобі вже!».

**

— Скажи, а що таке гламурна тусовка?

— Це коли багато-багато людей. Сорочки в усіх м’яті, джинси порвані, а на голові волосся стирчить у різні боки.

— Я ж казав, ми вчора на гламурній тусовці були, а ти «витверезник, витверезник».

 * * *

 Приходить чоловiк у пологовий будинок. До нього виходить медсестра:

— У вас хлопчик, 3700.

Той, дістаючи гаманець:

— Ти дивись, так дешево.

 * * *

 У клініці «Хірургія ока» йде операція. На операційному столі лежить хворий. Хірург схиляється зі скальпелем до ока хворого, а той шепоче:

— Пам’ятайте, минула операція була невдалою.

— А хто старе згадає, тому...

 * * *

 Одіссея — яскравий приклад того, які «казки» може вигадати чоловiк, пояснюючи своїй дружині, де він блукав останні п’ятнадцять років.


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.