У НИХ — НЕ ТАНЕ: В ЯПОНІЇ ВИНАЙШЛИ СТІЙКЕ ДО СПЕКИ МОРОЗИВО

Хто з нас не любить у спеку поласувати морозивом. Одна біда — їсти улюблений десерт треба швидко, бо вже за кілька хвилин морозиво починає капати і може забруднити одяг, а то і просто звалитися з палички на землю.

 А от у Японії кондитер Томіхіса Ота випадково винайшов морозиво, стійке до високої температури повітря.

 Експериментуючи, він додав до фруктового морозива полуницю і помітив, що маса стала більш твердою.

 З’ясувалося, що таких властивостей надає морозиву рідкий поліфенол, який ускладнює відділення води і масел, що містяться у фруктовому морозиві.

 Під час експерименту нове морозиво навіть продували потоком гарячого повітря з фена, а також залишали на відкритому повітрі при температурі 28 градусів і воно практично не втратило форму.

 Зараз незвичайне морозиво вже можна купити в кількох містах Японії.

 До слова, морозиво, що не тане, винайшли й у Великій Британії. Щоправда, рецепт смаколика шеф-кухар Хестон Блюменталь тримає в таємниці.

  Відомо лише, що воно піддається температурній обробці, завдяки чому ванільний ріжок довгий час зберігає форму.

 Ото нам би таке на таку спеку!

Джерело: www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...