У НИХ — НЕ ТАНЕ: В ЯПОНІЇ ВИНАЙШЛИ СТІЙКЕ ДО СПЕКИ МОРОЗИВО

Хто з нас не любить у спеку поласувати морозивом. Одна біда — їсти улюблений десерт треба швидко, бо вже за кілька хвилин морозиво починає капати і може забруднити одяг, а то і просто звалитися з палички на землю.

 А от у Японії кондитер Томіхіса Ота випадково винайшов морозиво, стійке до високої температури повітря.

 Експериментуючи, він додав до фруктового морозива полуницю і помітив, що маса стала більш твердою.

 З’ясувалося, що таких властивостей надає морозиву рідкий поліфенол, який ускладнює відділення води і масел, що містяться у фруктовому морозиві.

 Під час експерименту нове морозиво навіть продували потоком гарячого повітря з фена, а також залишали на відкритому повітрі при температурі 28 градусів і воно практично не втратило форму.

 Зараз незвичайне морозиво вже можна купити в кількох містах Японії.

 До слова, морозиво, що не тане, винайшли й у Великій Британії. Щоправда, рецепт смаколика шеф-кухар Хестон Блюменталь тримає в таємниці.

  Відомо лише, що воно піддається температурній обробці, завдяки чому ванільний ріжок довгий час зберігає форму.

 Ото нам би таке на таку спеку!

Джерело: www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.