Не переборщіть… із помідорами

Помідори, які... псують наше здоров’я... Звучить, наче не дуже дотепна «страшилка» з бульварної преси, чи не так? Утім серйозні й поважні спеціалісти запевняють: це не жарт!

 «Особливість цього року — томатів вродило ну дуже багато. І коштують вони справжні копійки. На оптовому ринку можна було придбати гарні помідори по 5-7 гривень за кілограм. Тому їх споживають у гігантських кількостях навіть ті, хто не дуже любить ці червоно-помаранчеві плоди. І консервують на зиму (у вигляді аджики, салатів тощо) набагато більше, ніж у попередні роки. 

 Але мало хто знає, що, крім корисних речовин (зокрема, водорозчинного провітаміну А), в цих плодах міститься багато щавлевої кислоти — речовини, яка відчутно «вдаряє» по суглобах, кістках, зубах. Для того щоб нейтралізувати вплив щавлевої кислоти, влітку треба заправляти салат із томатами не рослинною олією (байдуже, соняшниковою, кукурудзяною чи оливковою), не майонезом (продуктом на основі тієї ж олії), а сметаною чи йогуртом (продуктами, які містять відчутну кількість кальцію)», — розповідає «Україні молодій» лікар-терапевт Борис Скачко.

 За словами спеціаліста, кальцій із йогурта поєднується з щавлевою кислотою, утворюючи в кишечнику оксалати — солі, нерозчинні у воді. Ці сполуки виходять із організму, не завдаючи людині жодної шкоди.

 При цьому всі чудові вітаміни та мікроелементи засвоюються без перешкод.

 Якщо ж заправляти салат із томатів олією (як, власне, робить переважна більшість українців), кислота заходить у кров, вимиває кальцій із кісткових тканин та утворює камінці–оксалати в нирках, звідки їх не так просто вивести.

 З огляду на те, що народ споживає дешевий продукт відрами, ще й продовжує їсти помідори у закрутках, через лічені місяці спрацює накопичувальний ефект, і пацієнти масово підуть на прийом з артрозами, остеопорозами та іншими патологіями, пов’язаними з нестачею кальцію в тканинах. 

 Лікар-терапевт Олександр Ляшенко, який також «у темі», зауважує: додасться роботи і стоматологам, оскільки збільшиться кількість відвідувачів із карієсом, парадонтозами тощо.

 «Звісно, це не кінець світу, але проблема сама не розсмокчеться, — зауважує Олександр Ляшенко. — Що слід робити? Компенсувати дію щавлевої кислоти. Вживати продукти, багаті на кальцій, купувати препарати кальцію з перевіреним високим рівнем біодоступності. Наприклад, добре знайомий із дитинства глюконат кальцію мало допомагає.

 Найкраща для засвоєння в організмі форма — цитрат кальцію, препарати з цією діючою речовиною можна вживати незележно від прийому їжі. Засоби на основі карбонату кальцію — «середнячки», їх обов’язково слід вживати під час їжі. Крім того, треба подбати про належну концентрацію в організмі вітаміну D, від якого залежить всмоктування кальцію в кишечнику. І все буде гаразд!». 


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...