Кременецькі аграрії «піднесли гарбуза»

У Кременецькому районі понад п’ять років у структурі посівів не було озимого ячменю та гороху. Цьогоріч згаданих сільгоспкультур є на 599 та 170 гектарах.

Уже й відколосилися злакові й дали перші врожаї. Зокрема, під час збирання озимого ячменю із 310 гектарів кожен гектар видав по 59,4(!) центнера. Приміром, у ПП „Агро-Експрес-Сервіс” та ФГ „Б.Н.М.”

Ранніх зернових і зернобобових культур аграрії нашого краю мають на 6886 га, і на найбільших площах дозріває озима пшениця – на 3446 га. Вперше сільгоспвиробники ввели у структуру посівів гарбузи на 40 гектарах.

– У Кременецькому районі цього року дещо пізніше розпочалася жнивна кампанія, у зв’язку із частими дощовими днями й ночами… Через підвищену вологість ґрунтів до збирання інших культур, окрім озимого ячменю та озимого ріпаку (ПФГ „Віра” та ФГ „Едельвейс”), селяни ще й не приступили. Хоча рясні дощі приносять і свій позитив, адже завдяки їм зерно гарно наливається, набирає необхідну вагу, а відтак щедрі ужинки сільгоспкультур зростають, – наголосив у своєму коментарі «Діалогові» в. о. начальника відділу агропромислового розвитку РДА Василь Скоропляс.

На збирання врожаю задіяна практично вся підготовлена техніка, в тому числі – 34 зернозбиральні комбайни. На них трудитимуться досвідчені механізатори, які вже багато років віддали головному покликанню в своєму житті – праці на землі. Й, одначе, тих комбайнів, які на 30-ох гектарах здатні за день збирати урожай, на жаль, нині не вистачає. Тому ті господарства, в котрих посіви є об’ємними (наприклад, ПП „Агро-Експрес-Сервіс”, ТзОВ „Біо Лан” і ПФГ „Віра”), винайматимуть на збиральну кампанію необхідну агротехніку. Адже наразі зарубіжна техніка є дуже дороговартісною, і через це господарствам вигідніше винаймати зернозбиральні комбайни, аніж купувати власні, як мовиться, втридорога…

Джерело: www.tenews.org.ua


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.