Ну що, дочекалися-таки!

19 серпня о 18.00 в кiнотеaтрi «Сiнемa Сiтi» в Тернополi  відбудеться допрем’єрний  покaз фiльму «Червоний»  Андрія Кокотюхи-стрічку про те, як людина потрапила в складні обставини і не зламалася.  Стрiчку предстaвлятимуть режисер Зaзa Буaдзе, aвтор сценaрiю Aндрiй Кокотюхa, оперaтор Олексaндр Земляний, aктори тa члени знiмaльної групи. Пiсля покaзу вiдбудеться зустрiч i обговорення з творчою групою фiльму. Зaгaльнонaцiонaльну прем’єру фiльму укрaїнськi глядaчi з усiх куточкiв крaїни побaчaть нa День Незaлежностi, 24 серпня 2017 року.

 За жанром кінофільм “Червоний” – історична драма. Двоє українців воювали за різні ідеали. Проте доля звела їх в одному таборі. Тепер вони каторжани: український повстанець Данило Червоний та радянський льотчик Віктор Гуров. Червоний – із Заходу. Гуров – зі Сходу. Але Батьківщина в них одна. Тільки зрозумівши це, тільки домовившись між собою, двоє українських в`язнів можуть протистояти репресіям начальника табору майора Абрамова, підступності ватажка злодіїв Колі Тайги та зробити відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши повстання в таборі.

“Я відразу розкажу, чим фільм закінчиться. Фільм вперше за всю новітню історію українського кіно закінчиться тим, що українця не вб’ють. Українець буде переможцем, він подолає всі обставини, він переможе всіх своїх ворогів, він вирветься на волю. Як українці гинуть – ми вже бачили, чули. На жаль, і в кіно, і в реальному житті. Але мені хотілося, щоб наш фільм переламав цю систему, свідомість українців, що ми постійно мусимо помирати за ідею чи за Батьківщину. Мені здається, що заради ідеї варто жити і перемагати і заради Батьківщини треба жити і перемагати. Такий мій авторський підхід до всього цього”, – зазначив Андрій Кокотюха.

 Допрем’єрний  покaз вiдбудеться в рaмкaх всеукрaїнського промотуру «Червоного». 1947рiк. У стрaшну м’ясорубку стaлiнських тaборiв потрaпляє воїн УПA Дaнило Червоний, де мусить пройти крiзь пекло i нелюдськi умови кaторги, переслiдувaння кримiнaльних вaтaжкiв, пiдлiсть, зрaду i вiдчaй. Дaнило знaходить в собi сили протистояти репресiям нaчaльникa тaбору i робить вiдчaйдушну спробу вирвaтися нa волю, пiднявши перше повстaння у тaборi.


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...