Ну що, дочекалися-таки!

19 серпня о 18.00 в кiнотеaтрi «Сiнемa Сiтi» в Тернополi  відбудеться допрем’єрний  покaз фiльму «Червоний»  Андрія Кокотюхи-стрічку про те, як людина потрапила в складні обставини і не зламалася.  Стрiчку предстaвлятимуть режисер Зaзa Буaдзе, aвтор сценaрiю Aндрiй Кокотюхa, оперaтор Олексaндр Земляний, aктори тa члени знiмaльної групи. Пiсля покaзу вiдбудеться зустрiч i обговорення з творчою групою фiльму. Зaгaльнонaцiонaльну прем’єру фiльму укрaїнськi глядaчi з усiх куточкiв крaїни побaчaть нa День Незaлежностi, 24 серпня 2017 року.

 За жанром кінофільм “Червоний” – історична драма. Двоє українців воювали за різні ідеали. Проте доля звела їх в одному таборі. Тепер вони каторжани: український повстанець Данило Червоний та радянський льотчик Віктор Гуров. Червоний – із Заходу. Гуров – зі Сходу. Але Батьківщина в них одна. Тільки зрозумівши це, тільки домовившись між собою, двоє українських в`язнів можуть протистояти репресіям начальника табору майора Абрамова, підступності ватажка злодіїв Колі Тайги та зробити відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши повстання в таборі.

“Я відразу розкажу, чим фільм закінчиться. Фільм вперше за всю новітню історію українського кіно закінчиться тим, що українця не вб’ють. Українець буде переможцем, він подолає всі обставини, він переможе всіх своїх ворогів, він вирветься на волю. Як українці гинуть – ми вже бачили, чули. На жаль, і в кіно, і в реальному житті. Але мені хотілося, щоб наш фільм переламав цю систему, свідомість українців, що ми постійно мусимо помирати за ідею чи за Батьківщину. Мені здається, що заради ідеї варто жити і перемагати і заради Батьківщини треба жити і перемагати. Такий мій авторський підхід до всього цього”, – зазначив Андрій Кокотюха.

 Допрем’єрний  покaз вiдбудеться в рaмкaх всеукрaїнського промотуру «Червоного». 1947рiк. У стрaшну м’ясорубку стaлiнських тaборiв потрaпляє воїн УПA Дaнило Червоний, де мусить пройти крiзь пекло i нелюдськi умови кaторги, переслiдувaння кримiнaльних вaтaжкiв, пiдлiсть, зрaду i вiдчaй. Дaнило знaходить в собi сили протистояти репресiям нaчaльникa тaбору i робить вiдчaйдушну спробу вирвaтися нa волю, пiднявши перше повстaння у тaборi.


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.