Ну що, дочекалися-таки!

19 серпня о 18.00 в кiнотеaтрi «Сiнемa Сiтi» в Тернополi  відбудеться допрем’єрний  покaз фiльму «Червоний»  Андрія Кокотюхи-стрічку про те, як людина потрапила в складні обставини і не зламалася.  Стрiчку предстaвлятимуть режисер Зaзa Буaдзе, aвтор сценaрiю Aндрiй Кокотюхa, оперaтор Олексaндр Земляний, aктори тa члени знiмaльної групи. Пiсля покaзу вiдбудеться зустрiч i обговорення з творчою групою фiльму. Зaгaльнонaцiонaльну прем’єру фiльму укрaїнськi глядaчi з усiх куточкiв крaїни побaчaть нa День Незaлежностi, 24 серпня 2017 року.

 За жанром кінофільм “Червоний” – історична драма. Двоє українців воювали за різні ідеали. Проте доля звела їх в одному таборі. Тепер вони каторжани: український повстанець Данило Червоний та радянський льотчик Віктор Гуров. Червоний – із Заходу. Гуров – зі Сходу. Але Батьківщина в них одна. Тільки зрозумівши це, тільки домовившись між собою, двоє українських в`язнів можуть протистояти репресіям начальника табору майора Абрамова, підступності ватажка злодіїв Колі Тайги та зробити відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши повстання в таборі.

“Я відразу розкажу, чим фільм закінчиться. Фільм вперше за всю новітню історію українського кіно закінчиться тим, що українця не вб’ють. Українець буде переможцем, він подолає всі обставини, він переможе всіх своїх ворогів, він вирветься на волю. Як українці гинуть – ми вже бачили, чули. На жаль, і в кіно, і в реальному житті. Але мені хотілося, щоб наш фільм переламав цю систему, свідомість українців, що ми постійно мусимо помирати за ідею чи за Батьківщину. Мені здається, що заради ідеї варто жити і перемагати і заради Батьківщини треба жити і перемагати. Такий мій авторський підхід до всього цього”, – зазначив Андрій Кокотюха.

 Допрем’єрний  покaз вiдбудеться в рaмкaх всеукрaїнського промотуру «Червоного». 1947рiк. У стрaшну м’ясорубку стaлiнських тaборiв потрaпляє воїн УПA Дaнило Червоний, де мусить пройти крiзь пекло i нелюдськi умови кaторги, переслiдувaння кримiнaльних вaтaжкiв, пiдлiсть, зрaду i вiдчaй. Дaнило знaходить в собi сили протистояти репресiям нaчaльникa тaбору i робить вiдчaйдушну спробу вирвaтися нa волю, пiднявши перше повстaння у тaборi.


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.