Першокласник не простий, першокласник… «золотий»!

Пензлики, зошити, олівці та кулькові ручки – для батьків настала гаряча пора: на носі 1 вересня і потрібно зібрати дітей до школи. «Яблучко» вирішило з'ясувати, скільки ж коштуватиме зібрати до «храму науки» першокласника.

Канцелярські вироби - різні зошити, кулькові ручки, приладдя для образотворчого мистецтва та обкладинки на підручники - обійдуться батькам школярів майже у півтисячі гривень.

 У магазині канцтоварів вибір зошитів від двох гривень, ручок від 1,50 до 5. Пенали від 50 до сотні гривень. 

 Шкільний портфель – теж від півтисячі гривень, ортопедичний – до тисячі.   

    Розібравшись зі шкільним приладдям, потрібно вдягнути дитину : шкільна форма нині річ не з дешевих, але завжди можна поторгуватись. Мама хлопчика, який цьогоріч збирається до першого класу, разом із сином саме обирають спортивний костюм. Жінка каже: ціни хоч і кусаються, втім придбати усе необхідне для школи потрібно.   

Далі-форма. На хлопчика-першокласника вона коштуватиме від 400 до майже 1200 гривень.За черевики   доведеться викласти ще близько 400 гривень. Загалом щоб зібрати хлопчика, приблизно потрібно до тисячі гривень, і півтора-дві «потягне» форма для дівчаток. Спортивний костюм та взуття-плюс ще як мінімум  тисяча.

На шкільну та спортивну форму разом з взуттям доведеться викласти майже 2 тисячі гривень.

Додайте до вже отриманої суми ще вартість рюкзака та квітів на перше вересня і отримуємо майже 4-5 тисяч  гривень. Втім, звісно, дана цифра не є підсумковою, адже для розрахунку бралась середня ціна і не враховувався певний ряд товарів, які ще можуть знадобитися школяру.


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...