Анекдоти

Гість, який запiзнився, сідає за стіл, бере вазочку з чорною ікрою і починає їсти ложкою. Господар підходить до нього і тихо шепоче:
— Шановний, це вам не каша.
— Ну що ви, ніякого порівняння!

***

— Лiкарю, мені щоночі сняться миші, вони у футбол грають, що робити?

— Ось вам таблетки, вип’єте і все минеться.

— А можна я завтра вип’ю?

— А чому завтра?

— А сьогодні фінал.

 * * *

 Агент, який рекламує пилососи, входить у чергову квартиру, демонстративно розсипає в передпокої принесене з собою сміття і заявляє:

— Якщо мій пилосос не збере це до останньої порошинки, я готовий усе це з’їсти! Куди ж ви, панi?

— Принесу ложку, у нас третій день немає свiтла.

**

Маленький Боря ніколи не кричав у магазині дитячих іграшок «купи-купи-купи!». Він починав з абстрактної теми:
— Тату, а твоє дитинство теж було важким і безрадісним?

***

Зять хотів налагодити стосунки з тещею і замовити їй гарну сукню, але вона прокинулася, коли він її рулеткою мiряв.

**

— Чому ти не працюєш? — запитує каменяр у помiчника.

— Після вечiрки руки трусяться.

— Тодi пiсок просівай!

 * * *

— Чому ви така сумна?

— Дочка виходить замiж, а вона нiчого не вмiє готувати.

— Не переймайтеся, ще невідомо, чи зможе її чоловік заробити на харчi.

 * * *

 Після 10 років шлюбу жінка звертається до чоловiка:

— Любий, ти по життю переможець чи той, хто програв?

— Люба, з роками я зрозумiв, що потерпiлий.

 * * *

 Я люблю апельсиновий сік, а мої подружки — персиковий. Але коли ми зустрiчаємося, то п’ємо горілку.

  * * *

Жiнка мiряє в магазинi шубу:

— Любий, це ж кролик, у ній буде холодно!

— Нічого, кролик ходив у ній усе життя і помер зовсім не через те, що замерз.

 * * *

 — Мені здається, шо я досяг-таки фінансової стабільності.

— Це як?

— Грошей не було, немає і, схоже, не буде.

**

Розмова двох подруг.

— Я чула ти розлучилася?

— Можна сказати, не пройшла випробування на вірність.

— Красиво, а ось твій колишній описував усе iншими словами.

 * * *

 Подружжя стоїть біля автосалону.

— Любий, подаруй мені що-небудь таке, щоб я легко ногою натиснула — і стрілка від 0 до 100 за три секунди!

Наступного дня:

— Кохана, ось тобі ваги!

 * * *

 Хлопчик дивиться у вікно, раптом біжить до мами і кричить:

— Мамо, там тато йде! Що ми йому спочатку покажемо — мій щоденник чи твою нову сукню?

 


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…