Анекдоти

Гість, який запiзнився, сідає за стіл, бере вазочку з чорною ікрою і починає їсти ложкою. Господар підходить до нього і тихо шепоче:
— Шановний, це вам не каша.
— Ну що ви, ніякого порівняння!

***

— Лiкарю, мені щоночі сняться миші, вони у футбол грають, що робити?

— Ось вам таблетки, вип’єте і все минеться.

— А можна я завтра вип’ю?

— А чому завтра?

— А сьогодні фінал.

 * * *

 Агент, який рекламує пилососи, входить у чергову квартиру, демонстративно розсипає в передпокої принесене з собою сміття і заявляє:

— Якщо мій пилосос не збере це до останньої порошинки, я готовий усе це з’їсти! Куди ж ви, панi?

— Принесу ложку, у нас третій день немає свiтла.

**

Маленький Боря ніколи не кричав у магазині дитячих іграшок «купи-купи-купи!». Він починав з абстрактної теми:
— Тату, а твоє дитинство теж було важким і безрадісним?

***

Зять хотів налагодити стосунки з тещею і замовити їй гарну сукню, але вона прокинулася, коли він її рулеткою мiряв.

**

— Чому ти не працюєш? — запитує каменяр у помiчника.

— Після вечiрки руки трусяться.

— Тодi пiсок просівай!

 * * *

— Чому ви така сумна?

— Дочка виходить замiж, а вона нiчого не вмiє готувати.

— Не переймайтеся, ще невідомо, чи зможе її чоловік заробити на харчi.

 * * *

 Після 10 років шлюбу жінка звертається до чоловiка:

— Любий, ти по життю переможець чи той, хто програв?

— Люба, з роками я зрозумiв, що потерпiлий.

 * * *

 Я люблю апельсиновий сік, а мої подружки — персиковий. Але коли ми зустрiчаємося, то п’ємо горілку.

  * * *

Жiнка мiряє в магазинi шубу:

— Любий, це ж кролик, у ній буде холодно!

— Нічого, кролик ходив у ній усе життя і помер зовсім не через те, що замерз.

 * * *

 — Мені здається, шо я досяг-таки фінансової стабільності.

— Це як?

— Грошей не було, немає і, схоже, не буде.

**

Розмова двох подруг.

— Я чула ти розлучилася?

— Можна сказати, не пройшла випробування на вірність.

— Красиво, а ось твій колишній описував усе iншими словами.

 * * *

 Подружжя стоїть біля автосалону.

— Любий, подаруй мені що-небудь таке, щоб я легко ногою натиснула — і стрілка від 0 до 100 за три секунди!

Наступного дня:

— Кохана, ось тобі ваги!

 * * *

 Хлопчик дивиться у вікно, раптом біжить до мами і кричить:

— Мамо, там тато йде! Що ми йому спочатку покажемо — мій щоденник чи твою нову сукню?

 


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.