Аграрні виші теж мають свій «топ найкращих»

Освітній ресурс «Освіта.ua» опублікував консолідований рейтинг вищих навчальних закладів України 2017 року.

 В якості вихідних даних для його складання використали найбільш авторитетні національні та міжнародні рейтинги вузів України: «Топ-200 Україна», Scopus та «Вебометрикс».

 Кожен із цих рейтингів використовує різні критерії оцінювання вищих навчальних закладів.

 Серед інших відібрали й вищі навчальні заклади аграрного профілю та визначили їх рейтингові позиції.

 Перший щабель серед профільних вишів зайняв Національний університет біоресурсів і природокористування (НУБІП), другий — Сумський національний аграрний університет (СНАУ), третій — Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка.

 До топ-десятки також увійшли Миколаївський національний аграрний університет, Таврійський державний агротехнологічний університет, Уманський національний університет садівництва, Полтавська державна аграрна академія, Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Вінницький національний аграрний університет та Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького.

 За рейтингом Scopus, до п’ятірки кращих входить також Білоцерківський національний аграрний університет.


← Повернутися
30.07.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...