Ми ж казали, що буде ФАЙНО!

Відгримів фестиваль «Файне місто»

 Чотири дні, шість сцен, сто гуртів,  децибели звуку, мегатони драйву, гігабайти вражень…   «Файне місто» вкотре засвідчило, що український рок не те що не вмер, а навпаки – живіший всіх живих і здатен задовольнити смаки найвибагливіших шанувальників рок-музики.   Це були 4 дня відриву! І танці під зливою на завершення... Дякуємо, “Файне Місто», за незабутні враження!

   З 20 до 23 липня  «Файне Місто» гуло сотнею виступів, ласувало фестивальними смаколиками і драйвувало на повну! Весь фестиваль – як клаптикова ковдра: кожному – своє, і драйву та вражень тут вистачило на всіх.

   “Файне Місто” у цифрах — це десятки тисяч відвідувачів, причому не лише з Тернопілля, а й з сусідніх Львова, Хмельницького, Рівного, Вінниці і навіть Києва.      

Цьогоріч фест узяла під свою опіку Тернопільська міська рада, і результат плідної співпраці не забарився: “Файне Місто” приємно потішило – не лише в музиці, а й в організації. «На ура» пішла нова фестивальна локація – територія колишнього іподрому неподалік Довжанки. Незважаючи на чималенькі масштаби дійства, на “території вільних людей” проблем ні з добиранням (напхом-напхані автобуси ледь встигали підвозити на територію фестивального містечка свіжу порцію спраглої драйву публіки), ні з харчуванням-проживанням, ні з музично-розважальною частиною не було… Упродовж усіх чотирьох днів під фестивальними сценами  — а  їх було аж шість, і кожна зі своїм лайнапом із відомих українських гуртів і закордонних гостей — не те, що яблуку — голці ніде впасти було! Головна, вона ж — Main сцена, приймала гурти, в означеннях яких не обійдешся без слів «легендарний» та «культовий»: потужних рокерів з Фінляндії “Poets of the Fall”, справжніх німецьких “монстрів” альтернативи “Guano Apes”  та  валлійський рок-гурт із Ньюпорта “Skindred” ,  запального білоруса Сергія Міхалка, який цьогоріч заспівав як в іпостасі «Ляпіса», так і “Brutto”…  Не пасили задніх і вітчизняні суперстар: «Друга ріка»,  “Антитіла”,  ТНМК, “O.Torvald”, «Брати Гадюкіни» і тернопільські «Лос Колорадос»…  Для шанувальників “легшого” мистецтва — Light сцена, з якої глядачі ніяк не відпускали гурти “Один в каное”,  «Правиця», «Dakooka” та «дебютантку» файно-фесту Христину Соловій… Для прихильників рвання горлянок та справжнього хард-кору добрячу його порцію приготувала, змусивши публіку стрибати вище власних вух, Dark сцена (“Веремій”, «Анна», «Rage», ),  UFO stage розраховувала на тих, хто не уявляє фесту без техно, електро, інді, драм-енд-бейсу - і рівних в ньому DJ Tapolsky не було! Не пустувала і Reggae stage, а літературна сцена із Андрієм Любкою, Сергієм Жаданом, братами Капрановими та Юрієм Іздриком узагалі може претендувати на статус «фестивалю в фестивалі»!

Вражає? А це ми ще про рекорд навіть не розповіли!... Ним відзначився перший же фестивальний день: «Воу-воу-воу-воу-є-є-є-є» із майже п’ятнадцяти тисяч горлянок і маємо перший рекорд для новоствореної «Книги рекордів Тернополя»! Себто, наймасовіше виконання  пісні «Братів Гадюкіних»  «Файне місто Тернопіль» —   хором із 14357 файних фестивальників. Рекорд, до слова, тут же на фестивалі можна було і «побити»-уже за два дня під час виконання того ж таки «Файного міста Тернопіль», але уже в інтерпретаціїх гурту  ТНМК назбиралося близько 20 тисяч «хористів»!.. Видовище, скажу відверто, було ще те: тільки небо, і зорі, і пісня – і нема тому краю.  Бо кожна людина – це музика...


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.