Ми ж казали, що буде ФАЙНО!

Відгримів фестиваль «Файне місто»

 Чотири дні, шість сцен, сто гуртів,  децибели звуку, мегатони драйву, гігабайти вражень…   «Файне місто» вкотре засвідчило, що український рок не те що не вмер, а навпаки – живіший всіх живих і здатен задовольнити смаки найвибагливіших шанувальників рок-музики.   Це були 4 дня відриву! І танці під зливою на завершення... Дякуємо, “Файне Місто», за незабутні враження!

   З 20 до 23 липня  «Файне Місто» гуло сотнею виступів, ласувало фестивальними смаколиками і драйвувало на повну! Весь фестиваль – як клаптикова ковдра: кожному – своє, і драйву та вражень тут вистачило на всіх.

   “Файне Місто” у цифрах — це десятки тисяч відвідувачів, причому не лише з Тернопілля, а й з сусідніх Львова, Хмельницького, Рівного, Вінниці і навіть Києва.      

Цьогоріч фест узяла під свою опіку Тернопільська міська рада, і результат плідної співпраці не забарився: “Файне Місто” приємно потішило – не лише в музиці, а й в організації. «На ура» пішла нова фестивальна локація – територія колишнього іподрому неподалік Довжанки. Незважаючи на чималенькі масштаби дійства, на “території вільних людей” проблем ні з добиранням (напхом-напхані автобуси ледь встигали підвозити на територію фестивального містечка свіжу порцію спраглої драйву публіки), ні з харчуванням-проживанням, ні з музично-розважальною частиною не було… Упродовж усіх чотирьох днів під фестивальними сценами  — а  їх було аж шість, і кожна зі своїм лайнапом із відомих українських гуртів і закордонних гостей — не те, що яблуку — голці ніде впасти було! Головна, вона ж — Main сцена, приймала гурти, в означеннях яких не обійдешся без слів «легендарний» та «культовий»: потужних рокерів з Фінляндії “Poets of the Fall”, справжніх німецьких “монстрів” альтернативи “Guano Apes”  та  валлійський рок-гурт із Ньюпорта “Skindred” ,  запального білоруса Сергія Міхалка, який цьогоріч заспівав як в іпостасі «Ляпіса», так і “Brutto”…  Не пасили задніх і вітчизняні суперстар: «Друга ріка»,  “Антитіла”,  ТНМК, “O.Torvald”, «Брати Гадюкіни» і тернопільські «Лос Колорадос»…  Для шанувальників “легшого” мистецтва — Light сцена, з якої глядачі ніяк не відпускали гурти “Один в каное”,  «Правиця», «Dakooka” та «дебютантку» файно-фесту Христину Соловій… Для прихильників рвання горлянок та справжнього хард-кору добрячу його порцію приготувала, змусивши публіку стрибати вище власних вух, Dark сцена (“Веремій”, «Анна», «Rage», ),  UFO stage розраховувала на тих, хто не уявляє фесту без техно, електро, інді, драм-енд-бейсу - і рівних в ньому DJ Tapolsky не було! Не пустувала і Reggae stage, а літературна сцена із Андрієм Любкою, Сергієм Жаданом, братами Капрановими та Юрієм Іздриком узагалі може претендувати на статус «фестивалю в фестивалі»!

Вражає? А це ми ще про рекорд навіть не розповіли!... Ним відзначився перший же фестивальний день: «Воу-воу-воу-воу-є-є-є-є» із майже п’ятнадцяти тисяч горлянок і маємо перший рекорд для новоствореної «Книги рекордів Тернополя»! Себто, наймасовіше виконання  пісні «Братів Гадюкіних»  «Файне місто Тернопіль» —   хором із 14357 файних фестивальників. Рекорд, до слова, тут же на фестивалі можна було і «побити»-уже за два дня під час виконання того ж таки «Файного міста Тернопіль», але уже в інтерпретаціїх гурту  ТНМК назбиралося близько 20 тисяч «хористів»!.. Видовище, скажу відверто, було ще те: тільки небо, і зорі, і пісня – і нема тому краю.  Бо кожна людина – це музика...


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.