Ми ж казали, що буде ФАЙНО!

Відгримів фестиваль «Файне місто»

 Чотири дні, шість сцен, сто гуртів,  децибели звуку, мегатони драйву, гігабайти вражень…   «Файне місто» вкотре засвідчило, що український рок не те що не вмер, а навпаки – живіший всіх живих і здатен задовольнити смаки найвибагливіших шанувальників рок-музики.   Це були 4 дня відриву! І танці під зливою на завершення... Дякуємо, “Файне Місто», за незабутні враження!

   З 20 до 23 липня  «Файне Місто» гуло сотнею виступів, ласувало фестивальними смаколиками і драйвувало на повну! Весь фестиваль – як клаптикова ковдра: кожному – своє, і драйву та вражень тут вистачило на всіх.

   “Файне Місто” у цифрах — це десятки тисяч відвідувачів, причому не лише з Тернопілля, а й з сусідніх Львова, Хмельницького, Рівного, Вінниці і навіть Києва.      

Цьогоріч фест узяла під свою опіку Тернопільська міська рада, і результат плідної співпраці не забарився: “Файне Місто” приємно потішило – не лише в музиці, а й в організації. «На ура» пішла нова фестивальна локація – територія колишнього іподрому неподалік Довжанки. Незважаючи на чималенькі масштаби дійства, на “території вільних людей” проблем ні з добиранням (напхом-напхані автобуси ледь встигали підвозити на територію фестивального містечка свіжу порцію спраглої драйву публіки), ні з харчуванням-проживанням, ні з музично-розважальною частиною не було… Упродовж усіх чотирьох днів під фестивальними сценами  — а  їх було аж шість, і кожна зі своїм лайнапом із відомих українських гуртів і закордонних гостей — не те, що яблуку — голці ніде впасти було! Головна, вона ж — Main сцена, приймала гурти, в означеннях яких не обійдешся без слів «легендарний» та «культовий»: потужних рокерів з Фінляндії “Poets of the Fall”, справжніх німецьких “монстрів” альтернативи “Guano Apes”  та  валлійський рок-гурт із Ньюпорта “Skindred” ,  запального білоруса Сергія Міхалка, який цьогоріч заспівав як в іпостасі «Ляпіса», так і “Brutto”…  Не пасили задніх і вітчизняні суперстар: «Друга ріка»,  “Антитіла”,  ТНМК, “O.Torvald”, «Брати Гадюкіни» і тернопільські «Лос Колорадос»…  Для шанувальників “легшого” мистецтва — Light сцена, з якої глядачі ніяк не відпускали гурти “Один в каное”,  «Правиця», «Dakooka” та «дебютантку» файно-фесту Христину Соловій… Для прихильників рвання горлянок та справжнього хард-кору добрячу його порцію приготувала, змусивши публіку стрибати вище власних вух, Dark сцена (“Веремій”, «Анна», «Rage», ),  UFO stage розраховувала на тих, хто не уявляє фесту без техно, електро, інді, драм-енд-бейсу - і рівних в ньому DJ Tapolsky не було! Не пустувала і Reggae stage, а літературна сцена із Андрієм Любкою, Сергієм Жаданом, братами Капрановими та Юрієм Іздриком узагалі може претендувати на статус «фестивалю в фестивалі»!

Вражає? А це ми ще про рекорд навіть не розповіли!... Ним відзначився перший же фестивальний день: «Воу-воу-воу-воу-є-є-є-є» із майже п’ятнадцяти тисяч горлянок і маємо перший рекорд для новоствореної «Книги рекордів Тернополя»! Себто, наймасовіше виконання  пісні «Братів Гадюкіних»  «Файне місто Тернопіль» —   хором із 14357 файних фестивальників. Рекорд, до слова, тут же на фестивалі можна було і «побити»-уже за два дня під час виконання того ж таки «Файного міста Тернопіль», але уже в інтерпретаціїх гурту  ТНМК назбиралося близько 20 тисяч «хористів»!.. Видовище, скажу відверто, було ще те: тільки небо, і зорі, і пісня – і нема тому краю.  Бо кожна людина – це музика...


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.