Пшениця, ячмінь, горох – «лідери» жнив

Нещодавно на Тернопільщині розпочалися жнива. За оперативними даними, станом на 24 липня 2017 року всіма категоріями господарств області зібрано ранні зернові та зернобобові культури на площі 25, 1 тис. га, що становить 7,7% до посіяної площі. Намолочено у початково-оприбуткованій вазі 116, 8 тис. тонн зерна. Середня урожайність – 46, 5 ц/га. Такі дані наводять у департаменті агропромислового розвитку Тернопільської ОДА.

Таким чином, згідно з цими даними, озиму пшеницю уже обмолочено на площі 6, 8 тис. га (3,8% до площі посіву). Намолочено 34, 7 тис. тонн зерна. Середня урожайність – 51 ц/га, що на 2,2 ц/га більше, ніж минулого року. Озимий ячмінь зібрано на площі 12, 4 тис. га, що становить 68,5% до площі посіву. Намолочено 59, 6 тис. тонн зерна. Середня урожайність – 48, 1 ц/га, що на 0,8 ц/га більше минулорічного показника. Ярий ячмінь зібрано на площі 0, 3 тис. га (0,4%). Намолочено 1, 2 тис. тонн зерна. Середня урожайність – 40 ц/га, що на 4, 1 ц/га менше, ніж торік. Горох зібрано на площі 5, 6 тис. га (29, 3%). Намолочено 21, 3 тис. тонн зерна. Середня урожайність – 38 ц/га, що на 0,1 ц/га менше, ніж було у 2016 році. Озимий ріпак зібрано на площі 19, 6 тис. га (44,1%). Валовий збір 58, 8 тис. тонн зерна. Середня урожайність – 30 ц/га, що на 3,4 ц/га більше до відповідного періоду минулого року.

Нагадаємо, сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності необхідно зібрати зернові та зернобобові культури на площі 316, 9 тис. га та 49, 9 тис. га ріпаку. З них ранніх зернових та зернобобових 214, 9 тис. га, зокрема, пшениці – 138, 7 тис. га, ячменю – 54, 9 тис. га, жита – 0,6 тис. га, вівса – 1,8 тис. га і гороху – 18, 9 тис. га. Крім того, 49,9 тис. га ріпаку. Всього ранніх культур до збирання 263, 4 тис. га.


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...