Скоро задзвонять «Дзвони Лемківщини»

Уже традиційно цього року в урочищі «Бичова», що на Монастирищині, відбудеться Всеукраїнський фестиваль «Дзвони Лемківщини». Цьогоріч проведення заходу припадає на 5-6 серпня. Відбувається дійство за підтримки Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільської обласної ради.

Так, за словами заступника голови Тернопільської ОДА Юрія Юрика, у п’ятницю, 21 липня, з цього приводу було проведено великий виїзний оргкомітет на місці проведення свята.

«Уже відпрацьовано всі основні господарські питання. Залишилося ще допрацювати деякі нюанси в частині організації парковок для учасників фестивалю, адже цього року ми плануємо збільшити їхню кількість. Також планується облаштування автобусної зупинки на повороті урочища «Бичова». Водночас, у нас повністю відпрацьована вся комунікація в середині урочища «Бичова». Буде курсувати рейсовий автобус з міста Монастириська до лемківського села. Також відпрацюємо питання перевезень з Тернополя до Монастириської», – зазначив Юрій Юрик.

При цьому він також додав, що вже готова культурно-мистецька частина із великою концертною програмою. Передбачена й територія майстрів народної творчості, а також лемківська кухня.

Цього року на фестивалі знову очікують багато гостей із країн Європи та світу. Приїдуть самобутні лемківські колективи із Словаччини, Чехії та Польщі. Цього року, прогнозують організатори, «Дзвони Лемківщини» відвідають понад 40 тисяч людей.  


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…