Скоро задзвонять «Дзвони Лемківщини»

Уже традиційно цього року в урочищі «Бичова», що на Монастирищині, відбудеться Всеукраїнський фестиваль «Дзвони Лемківщини». Цьогоріч проведення заходу припадає на 5-6 серпня. Відбувається дійство за підтримки Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільської обласної ради.

Так, за словами заступника голови Тернопільської ОДА Юрія Юрика, у п’ятницю, 21 липня, з цього приводу було проведено великий виїзний оргкомітет на місці проведення свята.

«Уже відпрацьовано всі основні господарські питання. Залишилося ще допрацювати деякі нюанси в частині організації парковок для учасників фестивалю, адже цього року ми плануємо збільшити їхню кількість. Також планується облаштування автобусної зупинки на повороті урочища «Бичова». Водночас, у нас повністю відпрацьована вся комунікація в середині урочища «Бичова». Буде курсувати рейсовий автобус з міста Монастириська до лемківського села. Також відпрацюємо питання перевезень з Тернополя до Монастириської», – зазначив Юрій Юрик.

При цьому він також додав, що вже готова культурно-мистецька частина із великою концертною програмою. Передбачена й територія майстрів народної творчості, а також лемківська кухня.

Цього року на фестивалі знову очікують багато гостей із країн Європи та світу. Приїдуть самобутні лемківські колективи із Словаччини, Чехії та Польщі. Цього року, прогнозують організатори, «Дзвони Лемківщини» відвідають понад 40 тисяч людей.  


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.