Скоро задзвонять «Дзвони Лемківщини»

Уже традиційно цього року в урочищі «Бичова», що на Монастирищині, відбудеться Всеукраїнський фестиваль «Дзвони Лемківщини». Цьогоріч проведення заходу припадає на 5-6 серпня. Відбувається дійство за підтримки Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільської обласної ради.

Так, за словами заступника голови Тернопільської ОДА Юрія Юрика, у п’ятницю, 21 липня, з цього приводу було проведено великий виїзний оргкомітет на місці проведення свята.

«Уже відпрацьовано всі основні господарські питання. Залишилося ще допрацювати деякі нюанси в частині організації парковок для учасників фестивалю, адже цього року ми плануємо збільшити їхню кількість. Також планується облаштування автобусної зупинки на повороті урочища «Бичова». Водночас, у нас повністю відпрацьована вся комунікація в середині урочища «Бичова». Буде курсувати рейсовий автобус з міста Монастириська до лемківського села. Також відпрацюємо питання перевезень з Тернополя до Монастириської», – зазначив Юрій Юрик.

При цьому він також додав, що вже готова культурно-мистецька частина із великою концертною програмою. Передбачена й територія майстрів народної творчості, а також лемківська кухня.

Цього року на фестивалі знову очікують багато гостей із країн Європи та світу. Приїдуть самобутні лемківські колективи із Словаччини, Чехії та Польщі. Цього року, прогнозують організатори, «Дзвони Лемківщини» відвідають понад 40 тисяч людей.  


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.