Скоро задзвонять «Дзвони Лемківщини»

Уже традиційно цього року в урочищі «Бичова», що на Монастирищині, відбудеться Всеукраїнський фестиваль «Дзвони Лемківщини». Цьогоріч проведення заходу припадає на 5-6 серпня. Відбувається дійство за підтримки Тернопільської обласної державної адміністрації та Тернопільської обласної ради.

Так, за словами заступника голови Тернопільської ОДА Юрія Юрика, у п’ятницю, 21 липня, з цього приводу було проведено великий виїзний оргкомітет на місці проведення свята.

«Уже відпрацьовано всі основні господарські питання. Залишилося ще допрацювати деякі нюанси в частині організації парковок для учасників фестивалю, адже цього року ми плануємо збільшити їхню кількість. Також планується облаштування автобусної зупинки на повороті урочища «Бичова». Водночас, у нас повністю відпрацьована вся комунікація в середині урочища «Бичова». Буде курсувати рейсовий автобус з міста Монастириська до лемківського села. Також відпрацюємо питання перевезень з Тернополя до Монастириської», – зазначив Юрій Юрик.

При цьому він також додав, що вже готова культурно-мистецька частина із великою концертною програмою. Передбачена й територія майстрів народної творчості, а також лемківська кухня.

Цього року на фестивалі знову очікують багато гостей із країн Європи та світу. Приїдуть самобутні лемківські колективи із Словаччини, Чехії та Польщі. Цього року, прогнозують організатори, «Дзвони Лемківщини» відвідають понад 40 тисяч людей.  


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...