Анекдоти

До «чорної» бухгалтерії нас готували ще зi школи, коли говорили: один пишемо, два — в головi.

**

— Дiвчино, дайте ваш телефончик.

— Який швидкий. Це що, кохання з першого погляду?

— Яка романтична. Це пограбування!

 * * *

 Заходить амбал у ресторан. До нього підходить метрдотель.

— Що ти хотів?

— Працювати охоронцем.

— А що ти можеш?

Амбал заходить у зал, бере за комiрець однією рукою, іншою за штани дуже великого чоловіка і легко його викидає на вулицю через вікно.

— Ну як?

— У принципi нормально. Зараз хазяїн зайде назад — тоді продовжимо нашу розмову.

 

* * *

 

Чисто не там, де прибирають, а там, де не смiтять. Тому двiрник викинув мiтлу і купив рушницю.

 

* * *

 

— Чому ти розлучаєшся зі своєю дружиною?

— Уявляєш, вона всю ніч не була вдома, а вранці сказала, що ночувала в сестри!

— Ну і що?

— Бреше! В її сестри ночував я!

**

— Лiкарю, я сподіваюся на благополучний результат операції.
— Та не хвилюйтеся, про невдалий результат ви просто не дiзнаєтеся.

**

Уночі у двері сільського лікаря лунає гучний стукіт. Лікар підходить до дверей і крізь сон запитує:

— Хто там?

— Скільки ви берете за відвідування хворого на хуторі, приблизно за сім кілометрів звідси?

— 15 доларів.

— Дуже добре, поїхали.

Лікар одягається, виводить машину з гаража і разом із нічним відвідувачем їде до хутора. Коли вони приїхали, відвідувач дістає 15 доларів і простягає лікарю:

— Ось ваші гроші.

— А де хворий?

— Хворого немає. Просто, я в цій дірі вночі скільки не намагався, так і не зміг знайти таксі.

 

* * *

Чоловiк повертається з полювання.

— Як справи, любий?

— Усе гаразд, ми мiсяць не купуватимемо м’ясо.

— Ти убив лося?

— Ні, пропив усю зарплату.

**

Перед кафе стоїть автомобіль, за кермом дрімає водій. Раптом до машини підбігає якийсь чоловік і простягує йому конверт.

— Негайно передайте цей лист господарю.

Водій відніс листа господарю, який сидів у кафе. Той розкрив конверт і прочитав: «Якщо вдасться — все буде відмінно, якщо не вдасться — нічого не поробиш».

— Що це означає?

Водій прочитав записку і вибіг на вулицю. Через хвилину повернувся.

— Вдалося!

— Що вдалося?

— Викрасти нашу машину.


Повернутися
15.07.2017
Категорія: General
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...