Щоб часник не зник…

На питання про те, коли потрібно починати викопувати часник, відповісти однозначно практично неможливо - надто відрізняються і кліматичні, і грунтові, і інші особливості кожної конкретної місцевості. Але ми спробували зібрати загальні рекомендації з визначення строків збирання часнику.

У різного часнику-різні терміни збору

Почнемо з того, що часник буває двох видів - озимий та ярий. Перший садять восени, а другий - навесні. Відповідно і строки збирання у них будуть різні.
Обидва різновиди часнику вважаються готовими до прибирання, коли:

 - Зубці повністю сформувалися і легко відокремлюються один від одного;
- Загальна «сорочка» цибулини тонка, але не порушена і надійно утримує разом всі часточки;
- Шийка часничини тонка, а стебло біля основи сухе і тверде;
- Підсушена оболонка головки легко відділяється і видає характерне шарудіння.

  Для того, щоб визначити ступінь зрілості часникової цибулини, необхідно викопати її з землі. Багато хто саме так і робить, витягуючи одну або дві голівки і по них визначаючи строки збирання врожаю. Але існують і інші способи.

   За 20 днів до збирання полив часнику зменшують, але ґрунт утримують у помірно вологому стані. Незадовго до збирання землю від ци­­булин відгортають, аби при­швидшити дозрівання час­нику.

Збирають його, коли край­нє нижнє листя пов­ністю пожовтіє, а серед­­­нє – на чверть або третину. При запізніло­му збиранні у часнику тріскаються верхні лусочки, го­ловки розпадаються на зубки, і він стає непридатним для тривалого зберігання. До того ж може розпочати­ся вторинний ріст. Якщо часник зібрати рано, більша його частина матиме невизрілу шийку, погано сформовані лусочки. Хоча деякі городники вважають, що часник краще зібрати на 5 днів раніше, аніж на 5 днів пізніше. При ранньому збиранні завдяки відтоку поживних речовин із листя у головки часник дозріє і під навісом.

Аби визначити термін збирання, городникам, що не мають досвіду вирощування часнику, треба періодично (починаючи із середини липня) раз на тиждень викопувати кілька головок у різних місцях грядки й уважно оглядати їх. Якщо часник не дозрів, зовнішня його оболонка ще соковита, міцно утримує зубки в головці і високо здіймається до стебла. У спілого часнику оболонка навколо стебла вже суха, але ще втримує головку. Такий часник викопують негайно. За дощового літа зібрати часник краще раніше.

Викопують часник садовими вилами, обережно підчепивши збоку. Рекомендується збирати цю городню культуру за сухої погоди. Однак якщо тривалий час стоїть посуха, то перед викопуванням грядку бажано полити. Коли струшувати з викопаних головок сухий ґрунт, корінці обриваються біля самого денця (особливо якщо часник росте на суглинках), відкриваючи доступ інфекціям. А ось звільнити корені від злегка вологого ґрунту набагато легше. 

Викопаний часник за гар­ної погоди розкладають на грядці рядами так, щоб листя другого ряду прикривало головки першого ряду і т.д. Сушать 2-3 дні, тоді перевертають і сушать далі ще стільки ж часу. Тоді часник добре просохне, сонце не припече цибулин, а зубки всередині не розм’якшаться. Якщо погода нестала, часник краще розкласти під навісом. Перед закладанням на зберігання обрізають корені та листя, залишаючи пеньок завдовжки 4-5 см. Водночас перебирають часник та видаляють пошкоджені головки, вибираючи при цьому найміцніші.

 

 

Чи можна прискорити дозрівання?

Деякі «знавці» радять зав'язувати бадилля часнику вузлом або пригинати його до землі для припинення зростання. Але фахівці попереджають, що таке примусове обмеження надходження поживних речовин мало впливає на швидкість дозрівання цибулин. А от якість їх може знизити досить помітно. Для скорочення термінів готовності часнику до збирання треба просто закінчити його поливати. Коли грунт підсохне, головки самі почнуть дозрівати швидше.

 Але що робити, якщо стоїть дощова погода? Як правило, доводиться починати прибирання цибулин в такому вигляді, як вони є. Бо в іншому випадку можна втратити весь урожай. Не повністю дозрілі головки слід викопувати з особливою обережністю, намагаючись не пошкодити вологу оболонку цибулин. Бадилля в цьому випадку не обрізають. Часник разом з листям розміщують в якому-небудь теплому і добре провітрюваному місці - під навісом або на горищі. Але тільки не під прямими променями сонця, здатними обпекти недостатньо захищені зубчики.

 Через тиждень або два відтік поживних речовин з бадилля до цибулин закінчиться, і засохле листя можна буде видалити.  


Повернутися
15.07.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...