Зелений тариф уже діє в Микулинцях!

Наталія Лучейко (55 років) – колишня працівниця Тернопільського Гідрометцентру, останні 10 років була на посаді заступника начальника того ж ТГМЦ. Сім років тому звільнилася з роботи, маючи за собою загальний 37-річний стаж. Додатково, пані Наталія вирішила заробляти й надалі та збільшити родинний дохід. Любить вишивати та вирощувати пальми. В селищі Микулинці вона перша, хто встановив на дах будинку своїх батьків сонячні батареї.

Селище Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області переважно відоме з туристично-гастрономічного боку. Фактично, кожна сім’я даного регіону мала досвід із заробітчанством за кордоном, надалі вкладаючи зароблені гроші вже тут на місці. Кожен самостійно розставляє собі пріоритети як вкласти ті кошти: у високі кам’яні мури чи в освіту для дітей, в автомобіль чи у генеральні ремонти будинку, у власний середній бізнес чи в альтернативні джерела енергії. Тож сьогодні я поцікавився у пані Наталії, чому вона вибрала саме той останній варіант.

«Зелений тариф - механізм, призначений для заохочення населення для вироблення електроенергії з альтернативних джерел енергії»

—  Мій син прочитав в інтернеті, що зараз є договір України із Євросоюзом до 2030-го року про те, що наша держава зобов’язана купувати надлишок «зеленої» електроенергії вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії. Це все законно, для того оформляється відповідний договір, хоча держава ще до кінця не знає, як саме цьому сприяти і як це робиться взагалі. Через те от, наприклад, зараз мені потрібно підключити сонячні батареї до багатотарифного лічильника, якого ще нема в районному РЕМі, тож ми мусили його знайти та придбати самі. Далі мені ще треба його підключити до трифазної лінії, до якої працівники РЕМу підключають свій трифазний лічильник, який мені не є потрібен, хоча він входить у вартість під’єднання до електромережі. На даний момент я написала заяву, оплатила послуги за комплекс робіт, проведення лінії, лічильник та чекаю на затвердження комісії. Цей процес має тривати до 2-х тижнів.

—  Я нарахував у Вас сорок панелей, як взагалі порахувати потужність та практичність таких сонячних джерел?

—  Сорок панелей – це вже є 10 кіловат. На даний час склалася така ситуація, що якщо оформляти на одну особу 30 кіловат – тоді не потрібно оформляти приватного підприємця, а хочете мати більше, будь ласка, така процедура оформленні буде необхідною, включаючи сплату податків. Зважуючи на продуктивність, ми спеціально піднесли дах і розгорнули його на 45 градусів більше до півдня, аби таким чином захопити якнайбільше сонячних променів.

 «Мені вигідно виробити, продати і купити енергію в держави»

—  А як щодо ліцензій на встановлення власної електростанції із правом продажу електроенергії за «зеленим» тарифом?

—  Повз мій будинок проїжджає багато людей, вони зупиняються і розповідають про ці речі багато різноманітних історій. Для прикладу, один чоловік розказував, що його знайомий під’єднав собі «втіхаря» сонячну енергетичну систему, потім приїхали люди з РЕМу і його оштрафували, здається, на 36 тисяч гривень. Він просто під’єднав свою хату, навіть не продавав ту енергію, для себе все зробив чоловік. А я роблю це все законно, інакше ніяк, будемо переводити будинок на сонячну енергію аж до закінчення договору о 2030-му році. Зараз збираємося продавати ту енергію, по мінімуму – ми мусимо щось собі під’єднати. Через те на хаті маємо два лічильники: один однотарифний, звичайний, а до того багатотарифного я під’єднаю частину хати. А це все через те, аби більше продавати «зелену» енергію, оскільки, держава на даний час платить за неї уп’ятеро більше. Припустімо, держава купує в тебе кіловат енергії за 5 гривень, а продає населенню за одну гривню. Виглядає так, що мені вигідно виробити, продати і купити енергію в держави аніж повністю себе утримувати сонячною.

—  Наскільки вагомою є різниця в попередньо затверджених тарифах?

—  Тарифи на «зелену» постійно падають, на початку вони були надзвичайно високі і всі грошовиті люди зразу поставили собі батареї та непогано собі на тому заробляють. До слова, якщо пишеш заяву, зазначений тариф продажу енергії буде актуальний до 2030-го року, він в тебе не зменшується. Проте, зараз це ще вигідно, коли вартість альтернативної енергії вп’ятеро вища.

«На ті самі панелі для України Китай дає гарантію 3 роки, а для Німеччини – 25 років»

—  Ось ми визначились із перспективністю альтернативної енергетики, а які саме панелі краще купувати, китайські?

—  Так, вони китайського виробництва, по суті, зараз майже все на світі китайське (сміється). Ці батареї привезені нами з Німеччини, були два роки у користуванні і я навіть дізнавалась, що на ті самі панелі для України Китай дає гарантію на 3 роки, а для Німеччини – на 25 років. Різниця відчутна. Колега мого сина з-під Тернополя встановив собі сонячні батареї і на даний час має півмільйона доходу на рік.

—  Гаразд, а тепер про гроші. Звідки вони беруться у випадку із «зеленою» енергетикою?

—  Біля хати є лічильник і перетворювач сонячної енергії в електричну, на табло якого видно, скільки сонячної енергії перетворилось в електричну, відштовхуємось від цього. Далі в банку слід відкрити рахунок на який будуть «капати» гроші. Це от такий дохід мені син придумав, я от була в Іспанії, а він мені каже: «мамо, давайте поставимо ті батареї і будеш мати нормальну пенсію».

Якщо тобі поступає на картку за травень, червень, липень, серпень та й навіть той вересень по десять тисяч гривень на місяць – то можна жити спокійно. Нехай інші місяці менш вигідні, але це все одно нормальна надбавка до пенсії (сміється). І по суті ті гроші приходять валютою з ЄС, тобто Україну долучили до проектів з альтернативної енергетики. Законно, вигідно, але спочатку затратно. Але якщо держава дає ту тисячу пенсії – то як на неї жити?

«Це бізнес такий, що ти собі спокійно сидиш в хаті, тобі надходять гроші, лише один раз їх треба вкласти»

—  А як щодо обліку та розрахунків? Коли «відіб’ється» Вам ця енергія?

—  Для того, щоби купити суто обладнання, а це батареї і перетворювач енергії, мені довелося працювати в Іспанії рік і два місяці. Сума вийшла чимала, 7000 євро. Те обладнання мої діти монтували вже самі. Син порахував, що за два з половиною роки нам повернуться всі затрати, а надалі повертатимуться ще у 4-5 разів більше.

—  У що переважно інвестують кошти Ваші знайомі, зважаючи на велику економічну непевність?

—  Як я це бачу – в нашій державі, якщо сам про себе не подбаєш, то й без нічого залишишся. Фактично з кожної хати хтось є за кордоном. І багато людей мене питає, навіть ті майстри, що робили хату: «гроші є, але куди їх вкласти?». А ви мені скажіть про ринок збуту, я можу щось десь збути? Люди не мають грошей, тому збути щось неможливо. А це бізнес такий, що ти собі спокійно сидиш в хаті, тобі надходять гроші, лише один раз їх треба вкласти. І люди цим зацікавились, багато з них зрозуміли, що їм це вигідно, тому що держава мусить той надлишок енергії викупити.

—  А от прийде зима, чи достатньо система вироблятиме електроенергії?

—  Навіть тоді, коли сонця наче нема і похмуро, як то буває взимку – все ж доходить ультрафіолетове проміння. Власне, ми ще зробили дах під кутом 45 градусів, на якому сніг не повинен затримуватись, тому можу цим не перейматися.

—  Чи мали Ви у справі встановлення енергосистеми контакт із Микулинецькою селищною радою?

—  Тільки те, що я ходила до них по документи. Ну поки що не на «зелений» тариф, а для того, щоби поставити другий лічильник і для переоформлення будинку, щоб на двох власників було. А загалом ніхто нічим не цікавиться, тому що люди ще далекі до того. Дехто взагалі питає мене: «а що ви таке поставили собі на хату і нащо воно вам, вам тепліше від цього?».

 Розмовляв Микола Шпаковський,

Спеціально для doba.te.ua


Повернутися
15.07.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...