«Данило Галицький...» А актор-тернопільський!

Уже цього тижня у Львові привідкрили завісу таємничості над художнім фільмом «Король Данило» про часи короля Данила Галицького. 12 липня  команда фільму презентувала відео та перший саундтрек до фільму та оголосила про початок збору 4 мільйонів гривень на зйомки фільму.

Режисер стрічки – львівський режисер Тарас Химич, автор нашумілої стрічки про УПА  «Жива».  Є у «Королю Данилі» і тернопільська нота: головну роль короля Данила у стрічці виконує 27-річний тернопільський актор та співак Олександр Алексеєв, а саундтрек до фільму на слова та музику нашого земляка, знаного співака та композитора Андрія Підлужного «На віки...» у виконанні нововідродженого культового гурту «Нічлава».

«Для мене важливо побачити стержень персонажа у акторі. Не достатньо просто бути досвідченим актором, потрібно відповідати характеристикам персонажу. В ньому є той середньовічний стержень володаря», - сказав Тарас Химич.

Він переконаний, що саме Алексєєв зуміє відобразити на екрані те, яким був насправді Данило Галицький.

Сам актор запевняє, що це його обрала роль, а не навпаки. Він не сподівався, що саме його оберуть на головну роль. Актор зізнався, що хвилюється, адже це велика честь зіграти короля Данила Галицького.

"Моя ідея, як режисера, була відкрити Данила. Хто він був, як людина, яким був його характер і яку роль він зіграв для нас. Бо ми постійно бачимо цей музей: героїв, які стоять на поличках, чи рештки одягу. Найцінніше – це характер людини. І за описами, які ми вивчали, ми побачили короля Данила дуже цікавим і привабливим персонажем історії, який потрібен сьогодні. Це була людина, здатна приймати неординарні рішення, який міг бути водночас відчайдушним і миротворцем", – описує головного героя Тарас Химич.

Він же обіцяє, що в «Королеві Данилу», який позиціонують як історичний блокбастер, усе буде у стилі Химича: розкішні постановки масових боїв і максимальне наближення до історичної епохи.

Прем'єру «Короля Данила» її творці обіцяють на 2018 рік.


Повернутися
15.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.