Файному місту-файний фестиваль!

Недарма таки існує приказка про те, що «як ви лодку назвете»… От назвали п’ять років тому організатори фестивалю своє музичне «дітище» «Файне місто», і… як в воду дивилися!.. Бо таки файне! J . На підтвердження цього в організаторів файно-фесту  міжнародного музичного фестивалю «Файне Місто», який щорічно відбувається поблизу Тернополя,нині навіть відзнака є!

Міністр культури  України Євген Нищук вручив відзнаки  володарям знаку EFFE 2017-2018 рр. – Europe for Festivals, Festivals for Europe (Європа підтримує фестивалі, фестивалі підтримують Європу). Отримали таку відзнаку лише три фестивалі в Україні- «ГОГОЛЬFEST»,«Яворівська забавка» та «Файне  місто».
Відзнаку Євген Нищук вручив особисто одному з організаторів «Файного…» Максиму Черкашину, відзначивши, що завдяки такому дійству Україна  яскраво презентує себе в Європі, а надто на шляху євроінтеграції.

«Те, що вибір пав на три таких знаних фестивалі – не випадковість, адже вони охоплюють багато видів сучасного мистецтв, зокрема,  візуальне, театральне, циркове та інші. У них ця творчість поєднується  з андеґраундною музикою та самобутністю регіону, де проводиться захід. Це самоідентифікує  нас як мистецьку країну, охоплюючи такий широкий культурний  спектр  ми  яскраво презентуємо себе в Європі,а надто,  на  шляху євроінтеграції нашої країни», - сказав Євген Нищук.

  «Я дуже вдячний за цю відзнаку. Ви знаєте, дуже приємно читати схвальні відгуки про фестиваль, але найкраще – це самим приїхати на фестиваль і відчути цю неповторну атмосферу, пережити ці кілька днів у  яскравому ритмі», - зазначив Максим Черкашин.

 Знак EFFE є знаком якості фестивалів, даючи міжнародне визнання кращим фестивальним подіям у Європі. У цю асоціацію входять фестивалі з усієї Європи, які виступають за художню якість та мають суттєвий вплив на культуру на місцевому, національному та міжнародному рівні.
Експерти EFFE  охарактеризували ФАЙНЕ МІСТО, як «сильний та якісний фестиваль».  І це не дивно. Адже ФАЙНЕ МІСТО – це найяскравіша музична пригода літа!

Цього року, нагадаємо, фестиваль відбудеться з 20 по 23 липня поблизу Тернополя  на території іподрому. Під відкритим небом одразу на 6-ти сценах перед гостями фестивалю свої шоу презентують  вітчизняні та іноземні артисти, а також хедлайнери світового масштабу: з Німеччини  до України приїдуть справжні “монстри” альтернативи “Guano Apes”, що стануть хедлайнерами фестивалю,  з Фінляндії — потужні рокери “Poets of the Fall”  та “Skindred” — валлійський рок-гурт із Ньюпорта, що є постійним учасником найбільших європейських музичних фестивалів,  з Білорусі — запальний “Brutto”,  а  також російський панк-рок-гурт “Елізіум”, який виступив проти путінського режиму. Українські гурти теж не пасуть задніх: «Друга ріка»,  “Антитіла”,  ТНМК, “O.Torvald”, «Веремій», Христина Соловій, «Один в каное», «Анна», «Без обмежень», рідні тернополянам «Los Colorados»  і багато-пребагато інших.  Рок, альтернатива, фолк, поп, денс, метал, інді:  “Файне місто” є одним з небагатьох українських фестивалів, на якому упродовж чотирьох днів перетинаються практично всі сучасні напрямки.

Окрім драйвових ритмів, фестиваль має що запропонувати і любителям поетичного слова та прозового рядка. Амфітеатр, який поєднає у собі літературну сцену, лекційну зону, театральну сцену та нічний кінотеатр, теж має що показати  гостям фесту. Отож, у літературному “меню” “Файного міста”: Сергій Жадан, брати Капранови, Юрій Іздрик, Макс Кідрук, Андрій Любка, Дмитро Лазуткін…

Як зазначив один з організаторів фестивалю “Файне місто” Максим  Черкашин, позитивним є те, що фестиваль стає дедалі популярнішим і щороку приваблює до Тернополя все більше туристів не лише з України, а й Європи.


Повернутися
15.07.2017
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...