Звернення Андрія Закревського №13

Цьогорічний травень завдяки «щедрості» Кабміну матиме аж 13 неробочих днів. Чом би й ні — адже все у нас з вами «в шоколаді». І економіка не нижче плінтуса, і військові у зоні АТО вдягнуті-нагодовані, і на державних підприємствах, і з соціальними виплатами все гаразд… Можна й відпочити. Але чи так уже й перетрудилися?  

Нехитра арифметика свідчить: із 365 днів у році українці офіційно мають право нічого не робити десь 180. Півроку країна працює, а півроку – гуляє. Причому «гуляє» країна, яка уже рік як перебуває у стані війни. Країна напіврозвалена і майже дощенту розграбована. Країна, котра потерпає від безробіття і є в переліку найбідніших у світі.

Офіційно в Україні цього року є десять державних свят, які оголошено вихідними. І якщо святкувати Різдво, Великдень чи День незалежності, без сумніву, треба, то невідомо, чому такі свята, як День праці чи День Перемоги, слід обов’язково оголошувати державними вихідними? Чому б так званий день солідарності трудящих не відзначити, власне кажучи, «ударним трудом»? І корисно, і логічно.

Втім, як водиться, відпочивають на повну у нас тільки чиновники, всі решта не можуть собі цього дозволити. Річ у тім, що лише чиновники можуть не працювати і це не вплине на їхні заробітки, бюджет бо все одно заплатить.  Приміром, за 18 робочих днів у травні чиновник отримає таку ж зарплату, як за 23 робочих дні у липні, скажімо. Здавалося б, що поганого, люди відпочивають. А погано те, що доки одні відпочивають, роботу інших, які залежні від їхньої діяльності, просто паралізовано. 13 вихідних у травні – це неможливість взяти потрібну довідку, сплатити вчасно рахунок, подати документи на отримання субсидії, вирішити нагальні питання тощо.

Після такої тривалої «позапланової відпустки» народ налаштовується на робочий лад удвічі довше, ніж відпочиває. І такі весняні «канікули» - реальна втрата загальної працездатності. А потім сушимо голови, чому країна така занедбана…

Життя динамічне. І кожна хвилина у ньому — на вагу золота. І коли щодня багато й наполегливо працювати, тоді інакше цінуєш вихідний. Хоча вихідний день – це форма, а зміст – те, чим ми його наповнимо. І це залежить тільки від нас.

 
 

Повернутися
30.04.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.