Анекдоти

Що таке криза?
— Це коли апетит приходить після їжі.

* * *

 — Кажуть, ти одружився з дуже розумною і красивою жінкою?

— Хто це тобі сказав?

— Твоя дружина.

 * * *

 Моя нова покоївка надзвичайно вихована. Вона ніколи не відкриє дверцята шафи, не постукавши і не дізнавшись, чи немає там нiкого.

 * * *

Кожна жінка повинна пам’ятати: обіди будуть смачнішими, якщо їх готувати рідше.

 * * *

 Як же швидко летить час! Ще юнацька дурiсть не встигла вивітритися, а вже старечий маразм настав.

 * * *

 Летить парашутист. Тут підлітає до нього орел і кричить:

— Привіт танцюристам!

— Я парашутист і жодного разу в житті не танцював!

— Там унизу такi кактуси, що здібності з’являться миттєво.

 * * *

 П’ють медичний спирт, закушують лiкарською ковбасою, а здоров’я чомусь усе гiршає. 

* * *

Чоловiк уночі п’яний прийшов додому, тихенько роздягнувся, ліг у ліжко, обійняв дружину і раптом чує голос тещі: «Люся в іншій кімнаті!». Так швидко він ще ніколи не тверезiв.

**

— Розкажіть коротко, що було на батьківських зборах.

— Якщо коротко, то з вас 600 гривень.

 * * *

 Застiлля, всi сiдають.

— Треба попросити чашку чаю і швиденько її випити.

— Навіщо?

— Тут дуже маленькі чарки.

 * * *

 Великим скандалом за­кін­чився мiжнародний хyдожнiй конкyрс у Парижі. Картина, яку визнали найкращою, як з’ясувалося, виявилася планом евакyації з виставки під час пожежі.

 * * *

 — Сарочко, ви вп’яте повернулися до свого чоловіка.

— Жоро, ну що я можу вдіяти? Як тільки я йду, у нього тут же з’являються гроші!

 * * *

 Завдяки нашому уряду ми працюватимемо до кінця свого життя. А завдяки нашій охороні здоров’я це довго не триватиме.

 * * *

 Криза середнього віку: вже старість наближається, а «Лексуса» все немає.

 


Повернутися
07.07.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.