Анекдоти

Що таке криза?
— Це коли апетит приходить після їжі.

* * *

 — Кажуть, ти одружився з дуже розумною і красивою жінкою?

— Хто це тобі сказав?

— Твоя дружина.

 * * *

 Моя нова покоївка надзвичайно вихована. Вона ніколи не відкриє дверцята шафи, не постукавши і не дізнавшись, чи немає там нiкого.

 * * *

Кожна жінка повинна пам’ятати: обіди будуть смачнішими, якщо їх готувати рідше.

 * * *

 Як же швидко летить час! Ще юнацька дурiсть не встигла вивітритися, а вже старечий маразм настав.

 * * *

 Летить парашутист. Тут підлітає до нього орел і кричить:

— Привіт танцюристам!

— Я парашутист і жодного разу в житті не танцював!

— Там унизу такi кактуси, що здібності з’являться миттєво.

 * * *

 П’ють медичний спирт, закушують лiкарською ковбасою, а здоров’я чомусь усе гiршає. 

* * *

Чоловiк уночі п’яний прийшов додому, тихенько роздягнувся, ліг у ліжко, обійняв дружину і раптом чує голос тещі: «Люся в іншій кімнаті!». Так швидко він ще ніколи не тверезiв.

**

— Розкажіть коротко, що було на батьківських зборах.

— Якщо коротко, то з вас 600 гривень.

 * * *

 Застiлля, всi сiдають.

— Треба попросити чашку чаю і швиденько її випити.

— Навіщо?

— Тут дуже маленькі чарки.

 * * *

 Великим скандалом за­кін­чився мiжнародний хyдожнiй конкyрс у Парижі. Картина, яку визнали найкращою, як з’ясувалося, виявилася планом евакyації з виставки під час пожежі.

 * * *

 — Сарочко, ви вп’яте повернулися до свого чоловіка.

— Жоро, ну що я можу вдіяти? Як тільки я йду, у нього тут же з’являються гроші!

 * * *

 Завдяки нашому уряду ми працюватимемо до кінця свого життя. А завдяки нашій охороні здоров’я це довго не триватиме.

 * * *

 Криза середнього віку: вже старість наближається, а «Лексуса» все немає.

 


Повернутися
07.07.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.