У Зарваниці творили скульптори з усієї України

11 червня у Марійському духовному центрі, що у Зарваниці, розпочав роботу І  Всеукраїнський симпозіум скульпторів «Навіки Богу». Тривав він майже три тижні - до 1 липня і став першим мистецьким заходом такого роду на теренах нашого краю. Симпозіум, участь у якому взяли відомі  митці з усієї України, було приурочено 125-річчю від дня народження єпископа УГКЦ Йосифа Сліпого.  Керував симпозіумом  скульптор,викладач Теребовлянського вищого училища культури,  заслужений художник України Микола Шевчук. Власне, задум проведення симпозіуму визрів у нього ще два роки тому, однак зреалізувати проект вдалося лише нині.

Ця вагома подія в культурно-мистецькому житті регіону була зініційована громадською організацією «Теребовлянський Меморіал ім. Василя Стуса» з благословення архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського УГКЦ Василія Семенюка та за підтримки отця Марійського духовного центру Миколи Медюха, тернопільського підприємця Мирослава Лобоцького, повідомляє «Укрїнформ».  

Під час симпозіуму скульптори творили композиції з історії української церкви, про видатні державні постаті, про духовних сподвижників розвитку української церкви, на релігійні сюжети.
Після закінчення симпозіуму виготовлені скульптури залишаться на території Марійського духовного центру і будуть освячені 15-16 липня під час Всеукраїнської прощі предстоятелем УГКЦ блаженнішим Святославом Шевчуком.


Повернутися
07.07.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.