У Зарваниці творили скульптори з усієї України

11 червня у Марійському духовному центрі, що у Зарваниці, розпочав роботу І  Всеукраїнський симпозіум скульпторів «Навіки Богу». Тривав він майже три тижні - до 1 липня і став першим мистецьким заходом такого роду на теренах нашого краю. Симпозіум, участь у якому взяли відомі  митці з усієї України, було приурочено 125-річчю від дня народження єпископа УГКЦ Йосифа Сліпого.  Керував симпозіумом  скульптор,викладач Теребовлянського вищого училища культури,  заслужений художник України Микола Шевчук. Власне, задум проведення симпозіуму визрів у нього ще два роки тому, однак зреалізувати проект вдалося лише нині.

Ця вагома подія в культурно-мистецькому житті регіону була зініційована громадською організацією «Теребовлянський Меморіал ім. Василя Стуса» з благословення архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського УГКЦ Василія Семенюка та за підтримки отця Марійського духовного центру Миколи Медюха, тернопільського підприємця Мирослава Лобоцького, повідомляє «Укрїнформ».  

Під час симпозіуму скульптори творили композиції з історії української церкви, про видатні державні постаті, про духовних сподвижників розвитку української церкви, на релігійні сюжети.
Після закінчення симпозіуму виготовлені скульптури залишаться на території Марійського духовного центру і будуть освячені 15-16 липня під час Всеукраїнської прощі предстоятелем УГКЦ блаженнішим Святославом Шевчуком.


Повернутися
07.07.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.