На старт, увага… картопля!

«Барболяний сезон», незважаючи на усі погодні перипетії, уже на старті. Більшість садівників щороку весною стикається з далеко не риторичним питанням — обробляти бульби перед посадкою чи ні? Обробка картоплі перед посадкою хімічними засобами багатьма вважається панацеєю, однак вона має і позитивні і негативні сторони.

Негативна сторона в тому, що всі дачники і городники бажають вирощувати абсолютно чисті овочі без обробок і домішок хімічних засобів, а обробивши картоплю, все ж доводиться застосовувати хімічні речовини. Також зустрічаються відгуки тих, хто обробляв картоплю хімічними засобами перед посадкою про те, що її смак змінюється, і немає гарантії, що в підсумку Ви не будете їсти картоплю з хімією.

Позитивна сторона обробки в тому, що все ж вона дає захист картоплі від жуків і всіляких хвороб. Більшість тих, хто обробляє картоплю, запевняють, що в підсумку отримує хороший урожай, гарну і смачну картоплю, а так само витрачають менше зусиль на догляд за картоплею.

А ось обробка картоплі перед посадкою сумішшю мінеральних добрив і попелом бажана. Це допоможе прискорити проростання бульб і посилить їх захисні механізми. Багато також радять перед посадкою бульби картоплі мити марганцівкою, це сприяє проростанню сильних паростків і посиленню захисних сил бульб.

Можна зробити захисно-стимулюючу суміш: в десяти літрах води розчинити чайну ложку борної кислоти, чайну ложку мідного купоросу і чайну ложку марганцівки. Відібрані, вже трохи пророслі бульби акуратно укладаємо в сітку і опускаємо в суміш на п’ятнадцять хвилин, потім виймаємо, даємо стекти воді і сильно «припудрюємо» всі бульби деревним попелом.

Для посадки варто вибирати чисті та неушкоджені бульби, саме вони дають хороший урожай, вибрати гарну ділянку з удобреним грунтом. Бур’яни, які проростають, потрібно підрізати сапкою і залишати на ділянці з картоплею як мульчу.

 

Повернутися
23.04.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...