ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №119

"Що скажуть люди?″, - саме цей вислів поховав найбільше мрій  у цьому світі. Прагнення «бути як всі» тримає усіх «своїх» на короткому повідку. Не виділятись. Не надто вирізнятись. Іти в ногу. А «всі, хто не з нами» будуть вважатися такими, що «проти нас»…

 Зате яке щастя,  коли у незацементовану шпаринку неписаного правила вписується Виняток… Як-от  минулого тижня під час традиційної уже для Тернополя ходи випускників (в народі «перехрещеної» на «парадом мод»), серед гламуру і блиску вечірніх суконь знайшлася незашорена дівчина-випускниця: із блакитним волоссям, у джинсах та вишиванці і з цитатою Pink Floyd: «We don’t need no education”, -  протестом проти нашої ще вкрай недосконалої системи освіти. І доки всі обговорювали зовнішню, епатажну складову, виявилося, що ця унікальна дівчина мало того, що золота медалістка, ще й за час навчання в школі отримала 92 грамоти та дипломи, закінчила музичну і художню школу, заочно фізматшколу і самотужки вивчила латинь. А майбутню освіту вона здобуватиме на факультеті «нанофізика і наносенсорика». «Я була така, як є, а щодо  “не така, як усі”, то я на усіх і не орієнтувалася», - каже 16-річна Галина Чубата, випускниця ЗОШ№26.

 Інтернетом прокотилася хвиля активного обговорення про дівчину, котра «рве систему, наші шаблони і стереотипи». Один із показових коментарів в інтернеті звучав так:   "Респект дівчині з блакитним волоссям за вишиванку, Pink Floyd і золоту медаль. Унікальна. Знаю, ти точно не будеш «ще однією цеглиною в стіні"…

І знаєте, що ще справді круто?  Що в людини з синім волоссям (читай: «не такої, як всі») - золота медаль. У радянській школі, яку я застав,  такого бути не могло за  визначенням, хоч будь ти сотню разів генієм.  Обов’язково ще треба було ще не виділятись. Не надто вирізнятись. Іти в ногу…

Нерозуміння своїх цінностей робить нас слабкими і роз'єднаними. Прислухайтеся до себе і спробуйте вийти за межі старих уявлень. Своїх старих явлень про… себе!.  Відповідь у вас всередині. Ви і є відповідь. Тільки дозвольте собі себе проявити.


Повернутися
03.07.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…