ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №119

"Що скажуть люди?″, - саме цей вислів поховав найбільше мрій  у цьому світі. Прагнення «бути як всі» тримає усіх «своїх» на короткому повідку. Не виділятись. Не надто вирізнятись. Іти в ногу. А «всі, хто не з нами» будуть вважатися такими, що «проти нас»…

 Зате яке щастя,  коли у незацементовану шпаринку неписаного правила вписується Виняток… Як-от  минулого тижня під час традиційної уже для Тернополя ходи випускників (в народі «перехрещеної» на «парадом мод»), серед гламуру і блиску вечірніх суконь знайшлася незашорена дівчина-випускниця: із блакитним волоссям, у джинсах та вишиванці і з цитатою Pink Floyd: «We don’t need no education”, -  протестом проти нашої ще вкрай недосконалої системи освіти. І доки всі обговорювали зовнішню, епатажну складову, виявилося, що ця унікальна дівчина мало того, що золота медалістка, ще й за час навчання в школі отримала 92 грамоти та дипломи, закінчила музичну і художню школу, заочно фізматшколу і самотужки вивчила латинь. А майбутню освіту вона здобуватиме на факультеті «нанофізика і наносенсорика». «Я була така, як є, а щодо  “не така, як усі”, то я на усіх і не орієнтувалася», - каже 16-річна Галина Чубата, випускниця ЗОШ№26.

 Інтернетом прокотилася хвиля активного обговорення про дівчину, котра «рве систему, наші шаблони і стереотипи». Один із показових коментарів в інтернеті звучав так:   "Респект дівчині з блакитним волоссям за вишиванку, Pink Floyd і золоту медаль. Унікальна. Знаю, ти точно не будеш «ще однією цеглиною в стіні"…

І знаєте, що ще справді круто?  Що в людини з синім волоссям (читай: «не такої, як всі») - золота медаль. У радянській школі, яку я застав,  такого бути не могло за  визначенням, хоч будь ти сотню разів генієм.  Обов’язково ще треба було ще не виділятись. Не надто вирізнятись. Іти в ногу…

Нерозуміння своїх цінностей робить нас слабкими і роз'єднаними. Прислухайтеся до себе і спробуйте вийти за межі старих уявлень. Своїх старих явлень про… себе!.  Відповідь у вас всередині. Ви і є відповідь. Тільки дозвольте собі себе проявити.


Повернутися
03.07.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.