ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №119

"Що скажуть люди?″, - саме цей вислів поховав найбільше мрій  у цьому світі. Прагнення «бути як всі» тримає усіх «своїх» на короткому повідку. Не виділятись. Не надто вирізнятись. Іти в ногу. А «всі, хто не з нами» будуть вважатися такими, що «проти нас»…

 Зате яке щастя,  коли у незацементовану шпаринку неписаного правила вписується Виняток… Як-от  минулого тижня під час традиційної уже для Тернополя ходи випускників (в народі «перехрещеної» на «парадом мод»), серед гламуру і блиску вечірніх суконь знайшлася незашорена дівчина-випускниця: із блакитним волоссям, у джинсах та вишиванці і з цитатою Pink Floyd: «We don’t need no education”, -  протестом проти нашої ще вкрай недосконалої системи освіти. І доки всі обговорювали зовнішню, епатажну складову, виявилося, що ця унікальна дівчина мало того, що золота медалістка, ще й за час навчання в школі отримала 92 грамоти та дипломи, закінчила музичну і художню школу, заочно фізматшколу і самотужки вивчила латинь. А майбутню освіту вона здобуватиме на факультеті «нанофізика і наносенсорика». «Я була така, як є, а щодо  “не така, як усі”, то я на усіх і не орієнтувалася», - каже 16-річна Галина Чубата, випускниця ЗОШ№26.

 Інтернетом прокотилася хвиля активного обговорення про дівчину, котра «рве систему, наші шаблони і стереотипи». Один із показових коментарів в інтернеті звучав так:   "Респект дівчині з блакитним волоссям за вишиванку, Pink Floyd і золоту медаль. Унікальна. Знаю, ти точно не будеш «ще однією цеглиною в стіні"…

І знаєте, що ще справді круто?  Що в людини з синім волоссям (читай: «не такої, як всі») - золота медаль. У радянській школі, яку я застав,  такого бути не могло за  визначенням, хоч будь ти сотню разів генієм.  Обов’язково ще треба було ще не виділятись. Не надто вирізнятись. Іти в ногу…

Нерозуміння своїх цінностей робить нас слабкими і роз'єднаними. Прислухайтеся до себе і спробуйте вийти за межі старих уявлень. Своїх старих явлень про… себе!.  Відповідь у вас всередині. Ви і є відповідь. Тільки дозвольте собі себе проявити.


Повернутися
03.07.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.