Анекдоти

Треба пiти до окуліста. Заходжу в магазин — очі розбігаються. Дивлюся на ціни — очі на лоб лізуть. Заглядаю в гаманець — взагалі ні фіга не бачу.

**

Сільський коваль учить нового підмайстра:

— Зараз я вийму з вогню підкову. Як тільки кивну головою, бий по ній молотом.

Ось так підмайстер став відразу ковалем.

 * * *

 — Яшо, у мене для тебе шикарна новина!

— Софочко, і що за новина?

— Ти таки не дарма платив страховку за машину!

 * * *

 — Чи не могли б ви зменшити плату за номер?

— Що ви, з таким прекрасним видом на море?!

— А якщо я пообіцяю, що не дивитимуся у вікно?

 * * *

 У книжковому магазині молодий чоловік запитує:

— У вас є книга «Як стати мільйонером за сім днів?»

— Є, але дуже вам рекомендую придбати разом iз нею Кримінальний кодекс.

 


Повернутися
03.07.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.