Анекдоти

Треба пiти до окуліста. Заходжу в магазин — очі розбігаються. Дивлюся на ціни — очі на лоб лізуть. Заглядаю в гаманець — взагалі ні фіга не бачу.

**

Сільський коваль учить нового підмайстра:

— Зараз я вийму з вогню підкову. Як тільки кивну головою, бий по ній молотом.

Ось так підмайстер став відразу ковалем.

 * * *

 — Яшо, у мене для тебе шикарна новина!

— Софочко, і що за новина?

— Ти таки не дарма платив страховку за машину!

 * * *

 — Чи не могли б ви зменшити плату за номер?

— Що ви, з таким прекрасним видом на море?!

— А якщо я пообіцяю, що не дивитимуся у вікно?

 * * *

 У книжковому магазині молодий чоловік запитує:

— У вас є книга «Як стати мільйонером за сім днів?»

— Є, але дуже вам рекомендую придбати разом iз нею Кримінальний кодекс.

 


Повернутися
03.07.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.