Анекдоти

Треба пiти до окуліста. Заходжу в магазин — очі розбігаються. Дивлюся на ціни — очі на лоб лізуть. Заглядаю в гаманець — взагалі ні фіга не бачу.

**

Сільський коваль учить нового підмайстра:

— Зараз я вийму з вогню підкову. Як тільки кивну головою, бий по ній молотом.

Ось так підмайстер став відразу ковалем.

 * * *

 — Яшо, у мене для тебе шикарна новина!

— Софочко, і що за новина?

— Ти таки не дарма платив страховку за машину!

 * * *

 — Чи не могли б ви зменшити плату за номер?

— Що ви, з таким прекрасним видом на море?!

— А якщо я пообіцяю, що не дивитимуся у вікно?

 * * *

 У книжковому магазині молодий чоловік запитує:

— У вас є книга «Як стати мільйонером за сім днів?»

— Є, але дуже вам рекомендую придбати разом iз нею Кримінальний кодекс.

 


Повернутися
03.07.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.