Що робити, аби не пітніти?

Зізнаємося чесно: універсальної поради, що пояснює, як не пітніти в спеку, не існує. Інтенсивність потовиділення залежить від індивідуальних особливостей людини, звичок, стану зовнішнього середовища, якості і кількості одягу. Деякі люди вдаються до всіляких методів, щоб перебити сильний запах поту, що виділяється власним тілом, не розуміючи чому і чим подібний стан викликано. Бездумна боротьба з проблемою може тільки погіршити ситуацію, чому інтенсивність виділяється поту стане сильніша. Людина, що страждає від анормального потовиділення повинен обов`язково звернутися за допомогою до фахівця.

Що їсти?

  Інтенсивність виділення поту безпосередньо пов`язана з переліком продуктів, які людина споживає протягом дня. Виключіть з раціону алкогольні напої, гарячу жирну вуглеводну їжу, каву, солодкі напої та кондитерські вироби - такі продукти стимулюють вироблення поту і збільшують її обсяги в кілька разів.

 Що робити?

Що потрібно зробити, щоб не потіти так сильно? Ідея другої рекомендації теж лежить на поверхні - треба частіше приймати ванни або душ. Хвойні ванни рекомендуються, а для особливо проблемних місць рекомендуються обмивання розчинами відварів звіробою, квіток ромашки і череди.

 Одним з ефективних способів домашнього лікування є ванни з відварів лікарських трав. Найбільш дієвими для боротьби з делікатною проблемою вважаються відвари з дубової кори або хвої. 200 грам кори або хвої слід прокип`ятити 30 хвилин, після чого процідити. Розведіть відвар в гарячій ванні (температура води не повинна перевищувати 38 градусів), після чого зануртеся в неї на 15-20 хвилин. 

Після купання проблемні місця, витерши насухо, можна протерти косметичним оцтом.

Проти сильної пітливості пахв допомагає контрастні компреси або душ. Але цю процедуру треба виконувати з обережністю і тільки людям зі здоровою серцево-судинною системою.

Щоб потіти не так сильно, і не отримати додаткових проблем з шкірою, одяг краще вибирати з натуральних тканин.

Всі знають що робити, щоб не потіти під пахвами - користуватися дезодорантом. Але правильно вибрати засіб, щоб не потіли пахви, вміють всі. Так, спреї і тверді дезодоранти будуть практично марні в боротьбі з надмірним потовиділенням, так як вони спрямовані в основному на маскування неприємного запаху, а не на контроль за виділенням поту. Кулькові та гелеві антиперспіранти в цьому відношенні будуть більш ефективними, так як вони створюють на поверхні шкіри плівку, яка не дозволяє поту просочуватися і залишати мокрі плями на одязі. Але для боротьби із зайвою пітливістю навіть їх буде недостатньо - потрібні спеціально розроблені антиперспіранти, які можна придбати тільки в аптеці.

Для того, щоб позбутися від поту раз і назавжди існує спеціальна терапія, уколи, які блокують роботу потових залоз у певній галузі. Але варто пам'ятати, що позбувшись активних потових залоз, організм підвищує свої шанси на перегрів і тепловий удар.

Що пити?

Як відомо піт, на 99% складається з води, і чим більше ми її п'ємо, тим більше потіємо. Але є напої, які допоможуть впоратися з посиленим потовиділенням. Це зелений чай і відвар ромашки. Але в спеку хочеться випити чогось холодного. Щоб не збільшити свої проблеми, солодкі газованої води і квас вибирати не варто, і спрагу не вгамуєте, і вип'єте більше, а значить, і спітнієте сильніше. Краще віддати перевагу крижаного чаю - покупному або приготовленому власноруч. Самій приготувати такий чай нескладно. Потрібно заварити чай, розбавити його окропом (дуже крута заварка не потрібна) і додати в нього сік лимона і пару листочків м'яти. Остуджуємо чай до кімнатної температури і відправляємо в холодильник. Пити такий чай холодним, а якщо здоров'я дозволяє, можна і кубики льоду в нього додати.

Буває, що підвищене потовиділення викликано підвищеною тривожністю людини або надлишковою вагою. Позбавлення від цих факторів допоможе вирішити проблему надмірної пітливості. 


Повернутися
03.07.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...