Анекдоти №2

- Ти чого весь у синцях?
- Так ось, бумеранг знай -
шов, від нього і синяки!
- Та викинь ти його!
- На, блін, сам його викинь
* * *
- Куме, в тебе блохи є?
- Та є.
- А чим ти їх лікуєш?
- А мої не хворіють.
* * *
Поховав чоловік тещу.
Вийшов із кладовища, а йому
на голову пташка нагидила.
Він здивовано питає:
- Мамо, ви вже там?
* * *
Якщо у жінки в руках ка -
чалка… Це ще не факт, що бу-
дуть пиріжки!
* * *
Вчора ввечері зі мною
побилася дівчина з великими
грудьми. Вона разом зі мною
зайшла в ліфт, і я мимоволі за -
дивився на її «буфера».
Вона раптом запитала:
- Молодий чоловіче, може,
нарешті, таки натиснете?
І тут щось пішло не так…
* * *
- Найважчу роботу я завж-
ди роблю зранку.
- Це яку ж?
- Встаю з ліжка.
* * *
Пора щось міняти у своєму
житті – завтра ляжу на телеві -
зор і буду дивитись на диван.
* * *
Якщо хлопець кохає тебе,
то стане терпіти всі твої витів -
ки з думкою: “Нічого-нічого,
станеш моєю дружиною — я
тобі покажу!”
* * *
З чашкою Nescafe ваші та -
ємні думки перетворюються
на бажання.
А з пляшкою віскаря – в дії.
* * *
- Кохаааанииий, я при -
йшлаааа!
- Знову п’яна? Ось, і йди
туди, де пила!
- Алло, дівки! Зараз при -
йду, я відпросилася.
* * *
Мама каже Вовочці:
- Вовочка, ти знову кидав у
дядю Мішу цеглою.
- Мамо, я більше не буду.
- А йому більше і не треба.
* * *
- Доню, ти заміж виходити
збираєшся?
- Хто? Я? Та ви що?! У мене
хом’як жив – здох, а чоловік –
це така відповідальність! Нє-
є-є! …
* * *
Коли в мені прокидається
інтерес: логіка – в шоці , здо -
ровий глузд – в нокауті , со -
вість – у відпустці , інтуїція – у
бігах, інстинкт самозбережен -
ня – у відключці , ну а таргани
– в ударі!
* * *
- Мамо!.. Мамочко!
- Що, синку?
- У мене під ковдрою якесь
чудовисько!


Повернутися
05.02.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.