Зарваниця кличе на Загальнонаціональну прощу

Загальнонаціональна проща до Марійського духовного центру «Зарваниця» відбудеться 14-16 липня. Цьогоріч проща приурочена 150-річчю коронації Зарваницької чудотворної ікони  Пресвятої Богородиці, 150-літтю з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого і молитві за мир та цілісність України.
Щороку тисячі паломників відвідують Марійський духовний центр у Зарваниці. Але найчисельнішою є Всеукраїнська проща, яка цьогоріч є Загальнонаціональною,  як і торік. 
Традиційно з Тернополя до Зарваниці вирушить піша хода, чисельністю у понад тисячу осіб. Збір паломників відбудеться вранці у п’ятницю, 14 липня поблизу Катедрального собору. О 8.30 — колона прочан розпочне свою ходу, її супроводжуватиме колона міліції та медичних працівників. Усі паломники будуть забезпечені харчуванням та місцями для ночівлі (с.Струсів).
В суботу, 15 липня на околиці м. Бучач відбудеться зустріч Блаженнішого Патріарха Сватославата кардинала Леонардо Сандрі, похід зі свічками до чудотворного місця.  У неділю — Архієрейська Божественна Літургія, освячення води та релігійної атрибутики, привітання владик.
Загалом щороку з травня по жовтень Зарваницю відвідують близько 2 млн. прочан.


Повернутися
03.07.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.