Анекдоти

Інкасаторська машина зіткнулася з екіпажем ДАІ. Дві години з’ясовували, де чиї гроші.

 **

Випадково відкриті двері у шкільній підсобці обернулися для Миколки довічною «п’ятіркою» з мови та фізкультури.

***

 Тату, нам задали написати твір про батьків. Як краще написати: «Тато багато працює» чи «Тато багато заробляє»?

— Пиши, як хочеш, але обов’язково додай: «На ремонт класу він грошей більше не дасть!»

 * * *

 Громадянине Петров, я сподіваюся, вас не дуже втомив допит?

— Та що ви! Я ж одружений уже двадцять років!

 * * *

 А ви кажете, держава не допомагає малому підприємництву. Завдяки таким дорогам шиномонтажнi пiдприємства отримали прибуток на 10 років уперед.

 * * *

 — Ви стверджуєте, що не повідомляли про зникнення кредитної картки, тому що злодій витрачав набагато менше за вашу дружину?

— Саме так, ваша честь.

— Тоді навіщо ж ви все-таки повідомили зараз?

— Схоже, картку знайшла дружина злодія!

**

— Ви знаєте, чому в «Запорожця» багажник спереду?

— Тому що на такій швидкості за речами треба дивитися.

 * * *

 Сусід винен мені сто гривень, тепер о першій годині ночі можна кричати скільки хочеш — ніхто не прийде.

 * * *

 — Лікар зустрічає свого давнього пацієнта:

— Ви на рідкість добре виглядаєте! Як ваша виразка?

— Поїхала на все літо до матері.

 * * *

 — Уявляєш, сусідка купила такий самий костюм, як я!

— І що ти тепер робитимеш?

— Думаю: купувати новий костюм чи переїжджати в інший будинок.

**

Жебрак просить милостиню. Підходить Ісаак, дає одну гривню і каже:

— Вибач, учора я одружився, тепер у мене дружина і теща, тому я не можу дати тобі дві гривні.

Жебрак схоплюється і кричить на всю вулицю:

— Подивіться на нього, вчора тільки одружився, а сьогодні я вже повинен його сім’ю годувати!

 * * *

 Захворів мільйонер, родичі зібралися біля ліжка хворого:

— Скажіть, лiкарю, надія є?

— Ніякої! У нього звичайна застуда.

 * * *

Вовочка рвав яблука в садку в сусіда, той його помітив:

— Хуліган, зараз я тобі покажу, як красти!

— Дякую, дядьку Михайле, а то мене вже другий раз ловлять.

**

Оголошення в одеському трамваї:
— Громадяни, не колупайте сидіння, діамантiв там немає.

**

Один підприємець цікавиться в іншого:

— Як тобі вдалося домогтися того, що твої співробітники ніколи не запізнюються?

— Дуже просто: в мене працює 30 людей, а місць для паркування — 20.

 * * *

 Маленький хлопчик запитує в тата:

— Звідки в нас стільки грошей?

— У мене є чарівна паличка, махнеш раз — з’являться сто доларів, махнеш другий — ще сто!

Уранці син каже батькові:

— Ти навіщо мене обманюєш, я твоєю чарівної паличкою всю ніч махав — нічого не з’явилося!

— Коли махаєш паличкою, треба говорити чарівні слова!

— Крібле, крабле, бумс?

— Ні — покажiть ваші права!

 * * *

 — Чи є у вас що-небудь з психології виховання для дітей від 5 до 12 років?

— Ремінь солдатський, шкіряний, у хорошому стані.

 


Повернутися
01.07.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.