Китай будує … «лісове місто»!

Китай офіційно почав будувати одне з найбільших у світі "лісових міст".

Завдяки великій кількості дерев та рослин місто поглинатиме майже 10 тисяч тонн вуглекислого газу, 75 тонн забруднюючих речовин і вироблятиме приблизно 900 тон кисню щорічно, пише indy100.

Місто досягне цих приголомшливих цифр завдяки майже мільйону рослин з більш ніж 100 видів.  40 тисяч дерев висадять висадять на фасадах майже кожної поверхні міста.

Дизайн міста створив Стефано Боері, відомий за своїм попереднім проектом – двома хмарочосами з "вертикальними лісами".

Архітектор вірить, що влада Китаю нарешті розуміє, що їм потрібно прийняти нову, більш стійку модель планування міста. Вона охоплює не великі мегаполіси, а міста на 100 тисяч чи менше людей – архітектура повністю "зелена", передає The Guardian.

 "Природа вражає, - пояснює свою ідею Боері. - Будівлі змінюватимуть колір щосезону. Рослини і дерева ростимуть і змінюватимуться. Я абсолютно не проти, щоб хтось повторював таке у себе вдома".

 Розмаїття рослин, не лише у парках і садах уздовж вулиць, але й також на фасадах будинків, дозволить енергетично самостійному місту покращувати якість повітря, зменшити середню температуру повітря, створити шумові бар’єри.

 А також покращити біорозмаїття живих видів, створюючи середовище для існування птахів, комах і дрібних тварин, що мешкають на території Лючжоу.  Коли роботи завершать, нове місто прийме 30 тисяч людей.

Нова Лісове Місто Лючжоу з’єднається з теперішнім Лючжоу (провінція Ґуансі) швидкісною залізницею та електричними машини. Тут також буде декілька шкіл і дві лікарі. Місто планують зробити самодостатнім в сфері енергетики через геотермальні та сонячні енергетичні ресурси.

Джерело http://life.pravda.com.ua


Повернутися
01.07.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...