Україною крокує «золотий» шафран

Торік  в Херсонській області фермери заклали під шафран перші експериментальні площі.

 Вирощування пряно-ароматичних трав, які користуються високим попитом на світовому ринку, на півдні України підтримав тоді міжнародний проект UHBDP. Фермерам допомогли підготувати тестове поле площею 0,5 гектара.

 Сергій Потапов, менеджер iз розвитку плодоовочевого бізнесу проекту UHBDP, пояснював сенс таких проектів так: «Українські овочівники шукають вигідні ніші. Проект UHBDP під час соціологічного опитування агропідприємців виявив, що в Каховці 29 фермерів хочуть вирощувати шафран. Посадили тестове поле. Навесні очікуємо результат».

 Очевидно, результат для херсонських експериментаторів виявився вдалим.

 Цього року заробляти на найдорожчій у світі спеції вирішили вже і в селі Любимівка — просто на городах, які перетворилися на експериментальні ділянки.

 Місцевий фермер Олег Демченко одним із перших уже влітку минулого року на п’яти сотках висадив цибулини, а в листопаді, коли крокуси зацвіли, зібрав урожай — 250 грамів «червоних рилець».

 «Зібрав, висушив — і все, приправа готова, — розповів журналістам.

 — Її недарма називають королевою спецій: в Україні за один грам платять п’ять доларів, а на світовому ринку дорожче. Тому теоретично на невеликій грядці можна заробити кілька десятків тисяч гривень. Із помідорів такий прибуток не отримаєш».

 Фермер каже, що вирощувати шафранові крокуси нескладно: цибулинки висаджуєш в червні-липні, а в жовтні-листопаді з’являються квіти. Цвітуть тільки 10-15 днів.

 Чим швидше збереш і висушиш урожай, там краще буде якість королівської приправи, яка впливає на ціну.

 Двоє людей вручну можуть у спокійному режимі зібрати урожай iз двадцяти соток. Посадковий матеріал Демченки брали у місцевої українсько-шведської подружньої пари, яка свого часу завезла екзотичні цибулинки в Любимівку для себе, а потім і на продаж.

 Шафран виявився невибагливим, посухостійким.

 Правда, кілограм посадкового матеріалу коштує 4,5 євро. Але, за підрахунками херсонського фермера, витрати повністю окуповуються через два роки.

 З його слів, щоб виростити і зібрати кілограм червоних рилець, треба затратити в середньому 350 робочих годин.

 Першого сезону з одногектарної плантації збирають у середньому майже чотири кілограми врожаю, а в наступні — від восьми до шістнадцяти.

 

За кілограм королівської присмаки платять півтори — дві з половиною тисячі євро. Зараз великого попиту на королівську спецію в Україні немає, бо бізнес цей новий.

 Олег Демченко переконаний, що чим більше буде пропозицій, тим швидше зростатиме попит. Тим паче що продавати можна не тільки приправу, яка, до речі, не псується до десяти років, а й посадковий матеріал.

 А чутки про вигідну нішеву культуру поширюються швидко: недавно он уже й телесюжет по «1+1» промайнув.

 Звісно, промислове виробництво поки що фермерам не по кишені. Шафран на старті виробництва — таки дуже дорога спеція. І в його міжнародних інвесторів свої економічні розрахунки.

 «Проект UHBDP може тільки частково підтримувати таке високовартісне виробництво українських фермерів. Шафран вимагає інвестицій в обсязі 27 тисяч євро на гектар. Зростає сім років. З гектара зазвичай отримують 10 кілограмів шафрану. Вартість одного кілограма на світовому ринку становить 3-7 тисяч євро», — назвав свої цифри Сергій Потапов.

У шафранових крокусів найцінніше — «червоні рильця». Їх акуратно відокремлюють і сушать.

 Квіти на одному місці культивують до восьми років, коли щосезону урожай збільшується.

 У світі зараз виробляють лише 320 тонн таких спецій, переважно в Ірані (300 тонн) і Афганістані. А тепер шафранові крокуси вже другий рік освоюють і поля Херсонщини.

Джерело: www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
01.07.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.