Анекдоти № 13

Суддя звертається до тещі, яка вкрала в магазині персики:

– Що ви вкрали у продуктовому магазині?

– Банку з персиками.

– І скільки персиків там було?

– Шість штук.

– Так от, я засуджую вас до шести днів тюремного ув’язнення!

Із залу чути голос зятя:

– Вона там ще й банку зеленого горошку вкрала!

***

Молода випускниця сільгоспакадемії серед поля кабачків каже у повному здивуванні:

– Все про кабачки знаю: як ростуть, як цвітуть, як плодоносять... Але як ікру метають?

***

– Чому вас не влаштовує президент?

– Важко знайти роботу, не маючи досвіду, ціни ростуть, квартплата також.

– А в 90-ті краще було?

– Жодних проблем. У дитсадку поснідав, погрався і спати.

***

Пологовий будинок, медсестра:

– Молодий тато! Стрибайте, у вас трійня!

Той після короткої паузи:

– Стрибати? А сенс? Перший поверх.

***

Помер чоловік і потрапив до раю. Живе – не сумує. Раптом через рай мчать чорти у колісниці і кричать:

– Поїхали з нами, в нас і випивка, і дівчата, всі спокуси на вибір, усе чого забажаєш!

Чоловік пішов до Бога:

– Боже, пусти мене до пекла на екскурсію!

– Та навіщо тобі це? Тобі чогось бракує?

– Та ні! Просто цікаво глянути.

Бог дав йому дозвіл на три дні. Чоловік повернувся, сповнений вражень. За якийсь час знову чорти їдуть раєм і знову запрошують. Відпросився, повернувся – задоволений. Після кількох поїздок, чоловік, поміркувавши, прийшов до Бога:

– Господи! Відпусти мене до пекла назавжди.

– Ти впевнений?

– Так.

Відпустив його Бог. Чоловік зібрався, приїхав до пекла, а його – у смолу.

– Хлопці, та ви чого, це ж я, ви зі мною пили!

– А ти не плутай туризм з еміграцією.

***

- Лікарю, мені щоночі сняться миші, вони в футбол грають, що робити?

- Ось вам таблетки, вип’єте і все сьогодні пройде!

- А можна я завтра вип’ю?

- А чому завтра?

- А сьогодні фінал.

***

Лев впав у яму, вибратися не може.

На дереві мавпа стрибає та говорить:

– Так тобі й треба, кішка драна! Твої кігті підуть на намиста, зуби на сувеніри, шкуру на килимок!

Гілка обламалася, мавпа впала до лева і каже:

–  Льова, ти не повіриш! Спустилася вибачитись!

***

- Будеш сухе вино?

- А що тут думати. Насипай!

***

Дзвінок о четвертій ранку:

- Алло! А у вас стадо оленів не пробігало?

Спокійна відповідь:

- А ви що, відстали?

 

Повернутися
23.04.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...