Консервована… смерть!

Ботулізм набирає в Україні масштабів епідемії.

За словами лікарів, заразитися можна саме через консервацію. Найбільш небезпечними вважаються продукти, приготовлені в домашніх умовах.

За словами лікарів, заразитися можна саме через консервацію. Найбільш небезпечними вважаються продукти, приготовлені в домашніх умовах.

Останнім часом що не день, то трагічне повідомлення, що в Україні від ботулізму померла людина. Наприкінці травня у Києві  помер чоловік, який купив в’ялену рибу в супермаркеті. Від продукції того ж виробника постраждало кілька людей у Кіровоградській області.  Ще одна смерть від ботулізму –  на Полтавщині. Від небезпечної інфекції помер 57-річний житель Горішніх Плавнів. В Одесі жертвою хвороби став 52-річний чоловік. З однієї з торговельних мереж Львова вилучили 89 кг потенційно зараженої в’яленої  риби.  Лікарі  б’ють на сполох: сироватки від цієї страшної хвороби у лікарняних стаціонарах немає! А без  сироватки хворий може померти. У МОЗ сподіваються на гуманітарну допомогу від зарубіжних організацій…

 За словами лікарів, заразитися хворобою можна саме через консервовані продукти, які були погано вимиті або неякісно термічно оброблені. Найбільш небезпечними вважаються продукти, приготовлені у домашніх умовах. Крім консервів, джерелом ботулізму можуть бути ковбаса, шинка, тушена у фользі картопля, молоко матері для немовлят (якщо та вжила заражений продукт). Заразитися можна і через рани.

Хвороба розвивається упродовж 12−24 годин після вживання інфікованої  продукції. Основні симптоми — діарея, блювота,  підвищення температури (але відсутність лихоманки), біль у животі, головний біль, запаморочення. Специфічними симптомами ботулізму є порушення гостроти зору, двоїння в очах, затуманення погляду, порушення мовлення, слабкість, сухість у роті, порушення ковтання (“комок у  горлі”), зміна голосу. Якщо в людини з’явилися ці ознаки, потрібно негайно викликати бригаду швидкої допомоги. До приїзду медиків обов’язково промити шлунок 25% розчином гідрокарбонату натрію, зробити очисну клізму. Тут кожна хвилина  на вагу золота.

Власне, особливість лікування ботулізму — допомогти пацієнтові може лише спеціальна сироватка. Вона являє собою антидот, що містить імуноглобуліни. Чим раніше  введена пацієнту, хворому на ботулізм, тим більші його шанси на швидке одужання.

За словами головного інфекціоніста Мінздоров’я України, завідувача кафедри інфекційних хвороб НМУ імені А.  Богомольця, професора Ольги Голубовської, торік в Україні було зафіксовано близько 100 випадків ботулізму. Тоді померло дев’ятеро людей.

Голубовська зазначила, що лікарі прогнозували зростання захворюваності на ботулізм ще два роки тому. За її словами, аналогічний спалах цього захворювання був у 90-х роках, адже ботулізм розвивається у часи кризи, коли населення переходить на більш дешеві продукти.

Головне управління Державної служби з питань безпеки продуктів харчування та захисту прав споживачів у місті Києві провело епідеміологічне розслідування, яке показало, що всі випадки ботулізму за останні два тижні пов’язані з продукцією промислового виробництва. Виробник — ФОП Меркулов А. В., а постачальник — ТОВ «ЧУДО-ЮДО». Обидві фірми знаходяться у місті Світловодськ Кіровоградської області.

 

В українських стаціонарах сироватки від ботулізму немає з 2014 року. Протиботулінічні сироватки не зареєстровані зараз в Україні. Є дозвіл Міністерства охорони здоров’я на ввезення незареєстрованих препаратів, але немає дозволу на їх медичне використання. Дістати сироватку (виробництва компанії «Мікроген» (РФ, Уфа) можна тільки контрабандою,  коштуватиме вона понад шість тисяч гривень. Якщо  купити препарат все-таки  вдасться, то кожен день лікування обійдеться у 10 тисяч грн. Інтенсивне лікування триватиме близько місяця, а ще п’ять місяців піде на відновлення.

У Міністерстві охорони здоров’я нарешті заворушились. Після кількох смертей  задумались про закупівлю необхідної сироватки. Закупити ліки від ботулізму планують через міжнародні організації. Відомство підготувало розрахунки відповідної бюджетної програми для закупівлі сироваток від дифтерії, сказу, правця, ботулізму, малярії.

В Україні також немає протиотрут, які треба вводити при укусах гадюки чи павука каракурта. Реєстрація на ці життєво необхідні препарати закінчилася три роки тому (російський виробник не надав необхідних документів, які б підтверджували якість його продукції). МОЗ звернулося до ВООЗ та Міжнародного Червоного Хреста з проханням надати Україні гуманітарну допомогу.

До речі…

Бактерія Clostridium botulinum сама по собі не є небезпечною, але в умовах відсутності доступу кисню її спори починають продукувати токсин — у 10 млн. разів сильніший за ціанистий калій і у понад 375 тис. разів потужніший за нейротоксин гримучої змії. Один грам цього токсину може уразити більше 8 млн. людей! Ботулотоксин швидко всмоктується у кишківнику, проникає у кров і розноситься по організму, ушкоджуючи різні органи та системи (передусім — нервову).

  Катерина Ножевникова, одеська волонтерка

Сироватку ще можна так-сяк знайти, а ось лікаря, який би погодився ввести її хворому, особливо дитині, знайти вкрай важко. Жодна дитяча лікарня не зможе прийняти сироватки без сертифіката (українського). Якщо в переліку немає даного препарату, жоден лікар не візьме на себе відповідальність і сироватку вашій дитині не вколе. Днями дивним чином кілька ампул сироватки від ботулізму з’явилося у місцевій інфекційній лікарні…

Джерело: wz.lviv.ua


Повернутися
01.07.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.